— Помовч, Рею, — порадив Стів. — Тобі ще не слід так багато говорити. Помовч і полеж спокійно. У нас достатньо часу, щоб усе, не поспішаючи, обговорити і ухвалити рішення.
Вони утрьох знову знаходилися в центральному салоні свого планетольота. Рей лежав на канапі. Стів і Електронний Наставник розташувалися віддалік у кріслах. У салоні стало тихо. Лише ледь чутний дзюркотливий наспів головного електронного мозку корабля доносився з-за напіввідсунутих дверей, що вели в коридор. Рей першим знову порушив мовчанку:
— Треба сповістити Базу на Ганімеді, Стіве. Повідомити про нашу знахідку. Хтозна, які наслідки вона може мати для людства.
— Ти маєш на увазі наслідки… контакту?
— Вся річ у тому, з чим ми зіткнулися? Що це — ретранслятор у іншу зоряну систему чи уламок давньої минувшини — «лист», залишений зниклою цивілізацією нашої Сонячної системи? Наприклад, від братів по розуму з Фаетона?
— Чи епідемія галюцинацій у земних космонавтів, — безневинно відзначив Електронний Наставник.
— Для будь-якої епідемії потрібна причина, голубе, — усміхнувся Стів. — Якби це трапилося лише зі мною або лише з Реєм, тоді інша річ. Когось із нас треба було б списати на Землю. А так виходить, що причина в цьому шматку каменю — там, у тисячі кілометрів під нами. Я тепер починаю думати, що і вийшов-бо я на нього не випадково. А що? Могло спрацювати це саме біополе, — і Стів постукав себе вказівним пальцем по скроні. — Вони знали, чого хочуть, — додав він, підморгнувши Рею.
— Але ваші реакції відрізнялися, — сказав Електронний Наставник.
— Відрізнялися, — кивнув Стів. — Мене охопив страх, а його, — Стів указав на лежачого Рея, — цікавість. Але ми обидва не встигли по-справжньому вступити в контакт. Я — тому що втік сам, а він — тому що його забрав ти.
— Я мусив так учинити, — заперечив Електронний Наставник.
— Можливо… Хоча не зі стовідсотковою вірогідністю. Пристрій цей, найпевніше, призначений для контакту з іншим розумом. Навряд чи це пастка для наївних космонавтів. І якщо я маю рацію, треба було витримати весь сеанс зв’язку до кінця. Тоді, можливо, не залишилося б і хворобливих наслідків. Адже в контакт ми вступали поступово, а переривали його дуже різко…
— Ти, певно, маєш рацію, Стіве, — відзначив Рей, не підводячи голови. — Для мене цей контакт лише починався. Спочатку голоси. Я їх не розумів, але чув усе виразніше. Їх було два — чоловічий і жіночий.
— Я чув лише жіночі, — вставив Стів.
— Ймовірно, то було свого роду «налаштування апаратури». Налаштовування на «твою хвилю», Стіве, і на мою… Я почав здогадуватися, що сприймаю ці голоси не слухом. Вони звучали просто в мозку. Тоді я спробував їх зрозуміти, і, здається, почав розуміти. Виникли якісь дивні зорові образи. Я мовби ставав кимсь із моїх співрозмовників і його очима побачив другого. То була прекрасна жінка в легкому, прозорому вбранні. Груди її високо здіймалися, в її очах я читав рішучість, скорботу і величезне знання. Вона щось говорила мені, в чомусь хотіла переконати… Я бачив її все ближче… А потім — відразу пітьма, і я отямився на цій канапі.
— Я мусив так учинити, — повторив Електронний Наставник, але в його голосі вже не було колишньої переконаності.
— Все правильно, ЕНе, — відзначив після довгого мовчання Стів. — І проте…
— Проте доведеться спробувати ще раз, — виснував Рей, підводячись із канапи. — Але спочатку треба зв’язатися з Базою на Ганімеді.
Виявилося, що це неможливо. І Ганімед, і Марс, і Земля не знаходилися в зоні прямої радіовидимості. Їх заступала громада Сатурна.
— Через три земні доби стане можливий радіозв’язок з Марсом, — оголосив Електронний Наставник, закінчивши необхідні розрахунки.
— Що чинимо? — поцікавився Стів.
— Піду на встановлення контакту ще раз, — проголосив Рей.
— Не схвалюю це рішення, — сказав ЕН.
— А що ти пропонуєш?
— Повернення. Завдання пошуку виконане. Решта — космічний міраж. Причина — втома вашої психіки.
— Чому ж міраж виникає лише біля брили, на якій збереглися сліди штучних споруд?
— Імовірність штучного походження…
— Пам’ятаю: п’ятдесят відсотків. Або — або…
— Людський розум недосконалий і ненадійний. Легко стомлюється і швидко виходить з ладу. Програмування недосконале. Його відчуття за межами досвіду ірраціональні.
— Це тобі підказує твій власний досвід, ЕНе?
— Так мовиться в безлічі ваших книг, присвячених людському мозку. Чи маю я вірити їм?
— Маєш вірити. Проте можливості мозку ще далеко не розкриті. Зараз ми на порозі Невідомого. Тобі зрозумілий сенс цього виразу?