— У чому все-таки проявлялися химери в поведінці Енріке, про які ви згадали? — запитав Мак.
— На «поверхні» — в міміці, виразі очей, інтонаціях, жестах… Він став дуже дратівливий, різкий, «не контактний»; обривав, коли до нього зверталися з питаннями. Він усе більше віддалявся від колег, замикався у своєму «я», мов комп’ютер без зворотного зв’язку. Іноді здавалося, що він шукав і не знаходив відповіді на якесь питання, що мучило його. Відтак…
— Стоп, Фреде, потім докажеш, — перервав нараз Морстон. — Поглянь, нас зустрічає начальник російської станції.
Кирило, що уважно слухав американця, також глянув уперед. Від громади корабля до них назустріч крокував Бардов разом з учасниками четвертої та п’ятої змін.
Американці явно поспішали. Морстон, що очолював їхню групу, відхилив навіть запрошення Бардова відвідати Базу.
— Звідси до вашої Бази далеченько, — пояснив він свою відмову, — а нас ще чекає робота на зворотному шляху. І ми мусимо повернутися до себе завидна. У планетольота дуже напружений графік. Завтра полетять наші геологи. Та й у вас перед стартом справ чимало…
Коли американський планетоліт відлетів, Геворг сказав Кирилові:
— Пір’ячко в них на писку, ось що. Підкинули напівтруп і втекли…
— Поясни свій геніальний здогад.
— Не розумієш? Усі ці так звані «примари»… — їх робота… А Енріке — морська свинка. На ньому відпрацьовувалася «методика». Тепер кінці у воду, особливо якщо він стане трупом під час польоту. На Землі нашим ще доведеться доводити, що до чого… І виправдовуватися, якщо не довезуть.
— Але навіщо?
— Що навіщо?
— Навіщо б їм усе це?
Геворг посміхнувся:
— Наразі не знаю. Може, пізніше зрозуміємо? Не виключений і примітив: хочуть налякати, щоб ми згорнули роботи… Наш головний космодром вибраний не випадково… Й ущелина Копрат підозріла. Один з найглибших розрізів марсіанської кори. Там вони щось пронюхали, а космодром — удар нижче пояса.
— Занадто мудровано! Підозрілість ніколи не сприяла проникливості, Геворгу.
— У мене теж з’являлася подібна думка, — відзначив Мак, що мовчки слухала їхню розмову. — Потім я її відхилив. Адже, по суті, «фантом Азарія» не загроза, навіть не застереження. Це радше запрошення, заклик, обіцянка чогось… Він здатний викликати цікавість, інтерес, але не страх.
— І лише попутно перевертає мізки, позбавляє людину розуму, — додав Геворг.
— Це побічні явища, ймовірно пов’язані з випромінюванням, відповідальним за сам феномен. Переконаний, що знайдеться спосіб нейтралізувати їх.
— Якщо нас раніше не спостигне доля Азарія й Енріке.
— Я зовсім не стверджую, Геворгу, що небезпеки не існує, — блакитні очі Мака мовби закрижаніли, — адже ми гадки не маємо, які ще випромінювання, окрім тих, що відомі, пронизують усіх нас на цій планеті. Можливо, «поле», в якому виникає «фантом Азарія», існує тут постійно. Існує і постійно впливає на нас. Подібно до радіоактивності — до того, як її навчилися вимірювати; подібно до гравітації, нарешті, яку ми навчилися створювати штучно, хоча гадки не маємо, що вона таке. Локальні порушення невідомого тутешнього «поля» — природні, а можливо, навіть штучні, призводять до виникнення фантомів…
— Все-таки допускаєш штучні, — осміхнувся Геворг.
— Не виключено, але й не пов’язую їх із нашими сусідами.
— Тоді хто?
— Не знаю. Також не знаю, як і ти, коли тебе запитали, навіщо цим займатися американцям…
У мозку Кирила немов палахнула блискавка. Це було мов осяяння… Думки помчали з нестримною швидкістю: «Ну звісно… Штучне збудження невідомого «поля»… Заклик… Обіцянка… Що за світла голова в Мака!.. Треба лише все добре продумати, обговорити з ним… Це, безумовно, шлях уперед… Уперед… Але де шукати джерело сигналів? У космосі? Під кригою? У глибинах Марса?..»
Кирило насилу перевів подих. Поглянув на співрозмовників. Вони мовчали.
— Ти зараз видав геніальну думку, Маку. — Той стрепенувся і здивовано поглянув на Кирила. — Геніальну… — повторив Кирило. — Але спочатку скажіть мені, якщо хтось із вас знає, наскільки важко технічно в наших умовах відтворити штучним шляхом «фантом Азарія»? Звісно, не сам фантом, його модель.
Мак здивовано знизав плечима.
— Модель зовсім не важко, — запевнив Геворг, посміхаючись. — Потрібна хороша лазерна камера, наприклад, із тих, що застосовуються при сучасних кінозйомках, але… враховуючи особливості тутешньої атмосфери, дещо видозмінена.
— На Базі або на «Вітрі часу» така є?