У такій прозі, звичайно, чітко відчувалися ображені почуття. Чиказці застеляли стіл найкращою лляною скатертиною, виставляли найвишуканіший кришталь — не з великої поваги до королівської крові, а з тим, щоб показати світові, як чудово вони можуть накрити стіл — а гостя проміняла їхній бенкет на пиво з сосискою і квашеною капустою!
Ненні
Анна Вільямс — Ненні — приїхала з Мідлотіана (штат Техас) у середині червня 1893 року. У Техасі було гаряче й багато куряви, а в Чикаго натомість — прохолодно й багато диму, поїздів і галасу.
Сестри слізно обійнялися, обмінялися компліментами, Мінні познайомила Ненні зі своїм чоловіком Генрі Ґордоном. Гаррі. Він був нижчий на зріст, ніж Анна очікувала після описів у листах Мінні, і не такий дивовижний красень, але в ньому було щось таке, чого не могли передати навіть ті захоплені листи. Він випромінював тепло і привабливість. Він розмовляв лагідно. Торкався її так, що Анна почувалася ніяково перед Мінні. Гаррі вислуховував історії її поїздки з Техасу так уважно, що їй здавалося, наче в екіпажі немає нікого, крім неї і нього. Анна не зводила погляду з його очей.
Його душевне тепло й усмішка та очевидна ніжна прив’язаність до Мінні швидко розвіяли підозри Анни. Справді, схоже, цей чоловік кохає її сестру. Він був такий добрий, невтомно намагався потішити її і, справді, потішити й Анну. Він подарував обом коштовні прикраси. Мінні отримала золотий годинник на ланцюжку, зроблений спеціально для неї в ювелірній майстерні на першому поверсі. Навіть не замислюючись, Анна почала називати його братиком Гаррі.
Спочатку Мінні з Гаррі показали Анні Чикаго. Величезні будинки, розкішні палаци вразили дівчину, але дими, похмурість і повсюдний запах гнилого сміття жахав її. Голмс зводив сестер на «Union Stock Yards», на екскурсію в саме серце бійні. Екскурсовод нагадував: будьте обережні, не послизніться на крові. Вони дивилися, як свині одна за одною з вереском котяться вниз, у різницький цех, де чоловіки з закривавленими ножами точним рухом перерізають їм горло. Після того свиней — деякі з них ще були живі — занурювали в чан з окропом, а потім обчищали з них щетину — та щетина зберігалася в спеціальних відрах під столами, на яких виконувалася ця операція. Кожна туша, від якої здіймалася пара, після того їхала конвеєром, де закривавлені люди з ножами раз у раз робили однакові надрізи, доки на столи починали волого ляпати шматки м’яса.
Голмс залишався незворушний; Мінні з Анною жахалися, але це чітко організоване кровопролиття дивним чином схвилювало їх. Ця бійня втілювала все те, що Анна чула про Чикаго, про його нездоланне, навіть дике прагнення багатства і влади.
Потім був великий ярмарок. Вони проїхалися «Алеєю L» понад Шістдесят третьою стрит. Щойно перед тим, як потяг в’їхав на територію виставки, він проминув арену «Дикого Заходу». З висоти вони побачили земляну арену й амфітеатр довкола. Побачили коней, бізонів і справжній поштовий диліжанс. Потяг проїхав над парканом виставкової території, потім спустився на станцію за Будинком транспорту. Братик Гаррі заплатив за три квитки по п’ятдесят центів. На турнікеті Голмс ніяк не міг уникнути плати готівкою.
Звичайно, спочатку вони побували в Будинку транспорту. Побачили експозицію компанії Пуллмена — «Ідеал промисловості». Вона являла собою детальну модель містечка компанії Пуллмена, яке розхвалювалося як рай для робітників. У прибудові, повній потягів і паровозів, вони пройшлися точною копією поїзда, виробленого компанією для «New York and Chicago Limited», — плюшеві крісла й килими, кришталеві келихи, стіни з полірованого дерева. У павільйоні лінії «Inman» над ними височіла частина океанського лайнера в натуральну величину. Вони залишили будівлю крізь величезну Золоту браму, яка позолоченою райдугою вигиналася на підсвіченій червоним стіні.
Отепер Анна вперше осягнула надзвичайний масштаб виставки. Попереду лежав широкий бульвар, ліворуч від якого розкинулася лагуна з Лісовим островом, а праворуч — фасади Будинків шахтарства й електрики. Удалині прогуркотів потяг надземної електричної залізниці, який ходив периметром парку. Ближче безгучні електричні катери бурунили води лагуни. На далекому кінці бульвару, немов частина масиву Скелястих гір, здіймався Будинок виробників і вільних мистецтв. На його тлі пролітали білі чайки.
Будівля була неймовірно велика. Голмс і Мінні повели родичку туди. Усередині вона відчула, що будинок той ще більший і неймовірніший, ніж видавалося зовні.