С. 296. «Жодний краєвид, створений…»: Pierce, As Others See Chicago, 352.
С. 296. «Невичерпна мрія про красу»: Masters, 7.
С. 297. «Ми наполягаємо на тому, щоб…»: Рукопис без назви, починається словами: “To him who has taken part,” Burnham Archives, Box 59, File 37.
С. 298. «Одна година на лагуні…»: лист Дори Рут до Бьорнема, недатований, Burnham Archives, Box 3, File 63.
С. 298. «Сама тільки виставка споживала…»: Hines, 117.
С. 298–299. «Коли небо потемніло…»: Polacheck, 40.
С. 299. «невимовні гори сміття…»: Ingalls, 141.
С. 299. «Ніч — то чарівниця виставки»: Ibid.
С. 299. «Ті, хто вперше бачив виставку…»: Schuyler, 574.
Modus Operandi
С. 300. «І от усе почалося…»: Chicago Tribune, 30 липня 1895 р., 1 серпня 1895 р. У числі за 26 липня 1895 р. Шеф чиказької поліції стверджує: «Неможливо точно сказати, скількох людей порішив Голмс». Див. також Philadelphia Inquirer, 12 квітня 1896 р.
С. 300. «Хімічні запахи…»: Chicago Tribune, 30 липня 1895 р.
С. 300. «Друзі й родичі розшукували…»: Philadelphia Public Ledger, 21 листопада 1894 р., 22 липня 1895 р.; Franke, 106; Schechter, 233. Див. також Eckert, 209—10: Екерт цитує лист матері Джулії Коннер, датований 22 грудня 1892 р. Роман Екерта «Багряний будинок» є художнім твором, проте лист, як написав мені письменник електронною поштою, справді існував.
С. 300. «Голмс не діяв просто й безпосередньо…»: Chicago Tribune, 28 липня 1895 р.: у газеті інспектор поліції Чикаго стверджує: «Я повністю переконаний, що Голмс не розправлявся із жертвами за допомогою сокири чи іншої смертельної зброї, а натомість вважаю його здатним прокрастися поночі в номер, коли жертва спить, і ввімкнути газ.»
С. 301. «Подальше препарування…»: Про роботу препаратора Чарльза Чеппелла див. Chicago Tribune,21, 23, 24, 25, 26, 28, 29, 30 липня 1895 р.; New York Times, 29 липня 1895 р.; Philadelphia Public Ledger, 23, 27, 29, 30 липня 1895 р.; Boswell and Thompson, 81–86; Franke, 98—101; Schechter, 39–44.
С. 301. «Решту відпрацьованого матеріалу…»: Chicago Tribune, 20, 23, 24, 25, 26 липня, 18 серпня 1895 р.; Philadelphia Public Ledger, 22, 24, 25, 26, 27, 29, 30 липня 1895 р.
Гарний поворот
С. 301. «Його верхній край вигинався…»: оглядове колесо Ферріса мало діаметр 250 футів (76,25 м), а максимальну висоту — 264 фути (80,52 м), з огляду на необхідну відстань між низом колеса і землею. Висота Храму Масонського братства становила 302 фути (92,11 м), але будівля мала порожнистий дах, який здіймався доволі високо над останнім конторським поверхом будівлі.
С. 302. «Немеханікові годі навіть уявити…»: Hawthorne, 569.
С. 302. «Пара на двигуни подається…»: лист Райса до Ферріса від 8 червня 1893 р., Ferris Papers, Ferris Correspondence: Miscellaneous.
С. 303. «Я від хвилювання не зміг…»: Anderson, 58.
С. 303. «Раптово мене вивів із задуми…»: Ibid.
С. 303. «Коли колесо закрутилося…»: Ibid., 60.
С. 304. «Жодна кабінка ще не була…»: Ibid.
С. 304. «Мабуть, я на весь голос закричав від радості»: Ibid.
С. 304–305. «Остаточний монтаж виконано…»: лист Райса до Ферріса від 9 червня 1893 р., Ferris Papers, Ferris Correspondence: Miscellaneous.
С. 305. «Ваша телеграма…»: лист Ферріса до Райса від 10 червня 1893 р., Ferris Papers, Ferris Correspondence: Miscellaneous.
С. 305. «доволі гарна…»: Weimann, 560.
С. 306. «Немає, власне, цікавішої забави…»: Ibid.
С. 306. «Розумію не без жалю…»: Ibid., 262.
С. 307. «Готуючись, місіс Палмер замовила…»: Weimann, 560.
С. 307. «Інфанта оголосила…»: Ibid.
С. 307. «Її Високість… має звичку…»: цитовано в Wilson, 264.
С. 307. «Мені буде шкода…»: Ibid., 267.
С. 308. «Королівська особа…»: Ibid., 269.
Ненні
С. 309. «Навіть не замислюючись, Анна почала…»: Chicago Tribune, 20 липня 1895 р.
С. 309. «Спочатку Мінні з Гаррі…»: Незважаючи на тяжкий дух і калюжі крові «Union Stock Yards» дуже приваблювали туристів, і справді проводилися екскурсії в серце різницьких цехів. Видається вельми ймовірним, що Голмс повів туди Мінні й Ненні, частково через важливість скотобази і її бійні, частково через те, що йому було приємно показати жінкам ці жахи. У книжці «Джунглі» Ептон Синклер писав: «Для деяких екскурсантів це було занадто сильне враження: чоловіки перезиралися й нервово посміювалися, жінки стояли, стиснувши руки перед собою і червоніючи, зі сльозами на очах…» (35). Детально про скотобазу і різницький конвеєр див. у Синклера, особливо с. 34–38; повністю — наведені книжки Яблонського і Вейда. Вейд зазначає, що в рік проведення виставки на такій екскурсії побувало понад мільйон людей (xiv). Ред’ярд Кіплінґ у своєму есе «Чикаго» пише: «Завернувши за ріг і не помітивши над собою пристосувань із масними рейками, колесом і блоками, я налетів на чотири випатрані туші, чисто-білі і якогось аж людського вигляду; їх штовхав чоловік у криваво-червоному одязі» (341–344, особливо 342).
С. 309. «Потім був великий ярмарок…» Я навів один з можливих маршрутів, спираючись на тогочасні путівники, мапи території виставки, де згадувалося, які саме її місця найдужче подобаються гостям. Детальніше про експонати див. Flinn, 96–99, 104, 113—14; Rand McNally, 34–36, 71, 119—20, 126.