Outro
«Довга овація».
Дякую, дякую, друзі. Це сталося. Нарешті. Тепер ми мудріші за самих себе зразка вчорашнього вечора. Мушу зізнатися, я налив собі вчора…
«Сміх у залі».
Я намагався зрозуміти, які висновки зробить світ із цієї історичної події. Я пив і гадав собі — чи були в Гітлера прямі нащадки? Я чув про Жана-Марі Лоре, але це несерйозно. Тим більше що вчені декілька разів перевіряли й пересвідчилися в тому, що це — вигадки. А от якби й у них, своєю чергою, були б нащадки — ми б могли зчитати потрібну кількість шарів й дізнатися, що відбувалося в цій скаженій голові? Окей, якщо немає дітей, але ж діти були в тих, хто був із ним поруч! І ми могли б дізнатися купу деталей життя найстрашнішої людини цієї планети.
Я пив далі і думав — а чи треба нам це знати? І, ви знаєте, я не дійшов жодного висновку. Можливо, тому, що мені треба було рано вставати й моя дружина, ось вона, між іншим, кохана, я люблю тебе, а вона не любить, коли я п’ю сам. Вона каже, тоді в мою голову приходять сумні думки. Їй видніше, між іншим.
«Сміх у залі».
У будь-якому випадку, це вже питання майбутнього. А сьогодні ми святкуємо, адже завершили справу нашого життя.
«Довгі аплодисменти».
Я розумію, що у вас купа питань. Повірте, на кожне з них ми маємо чесну відповідь. Нагадаю, це перша презентація, і, хоч наукова група була проти, я вирішив, що ми зробимо її без притаманних цій залі формул і графіків. Тільки сім історій, сім життів. Сім не найкращих життів, будемо відвертими. Світ донедавна був жахливим і ми готові зрозуміти, що треба змінити, щоб його врятувати. Тепер ми знаємо, як нарешті стати мудрішими. Дякую всім і до зустрічі за тиждень.
«Овація».