Їх винесло в багряну заграву: це була сцена пекла зі злорадними демонами й грізними язиками паперового полум’я; тут він розгледів, що Елвуд та його дівчина сидять, притулившись щокою до щоки. Потім знову підкралася темрява, з якої доносився лишень ласкавий хлюпіт води та спів того ж хору. Якийсь час Безіл вдавав, нібито захоплений щебетом тієї капели: він намагався докричатися до співаків, пускаючи двозначні репліки на тему близькості. Тоді він зробив грандіозне відкриття: шаланду можна розгойдувати. Безіл тішився цією убогою розвагою, допоки лютий Елвуд Лімінг не обурився й не зарепетував:
— Гей! Що ти в біса робиш?
Урешті-решт, вони причалили біля виходу, і обидві парочки розімкнули обійми. Безіл понуро зістрибнув на берег.
— Дайте нам ще кілька квитків, — гаркнув Ріплі. — Ми хочемо ще!
— Без мене, — протягнув Безіл з ідеально вдаваною байдужістю. — Я маю вже йти.
Ріплі переможно зареготав. Дівчата захихотіли у відповідь.
— Ну, бувай, крихітко, — глузливо вигукнув Ріплі.
— Стули пащеку! Бувай, Елвуде.
— Бувай, Безіле.
Човен йшов на другий заплив, руки знову торкнулися дівочих плечей.
— Бувай, крихітко!
— Бувай, здоровило! — заволав Безіл. — Де ти штани поцупив? Га? Де штани поцупив?
Та човен вже проковтнула темна паща тунелю, залишивши позаду відлуння принизливого реготу Ріплі.
У всі часи хлопчакам хочеться якомога швидше стати дорослими. Причина цього криється в тому, що своє невдоволення заборонами, котрі отруюють життя молодих, вони, часом, висловлюють вголос, тоді як радісні періоди дитинства, які їх цілком влаштовують, мають своє вираження у вчинках, а не словах. І Безілу іноді хотілося бути трохи старшим, але тільки «трохи» — не більше. Раніше проблема довгих штанів не видавалася йому такою суттєвою: одягти їх він, либонь, і мріяв, але цей предмет гардеробу не мав такого романтичного значення, як, скажімо, футбольна або офіцерська форма, чи навіть шовковий циліндр й пелерина, в яких ночами шляхетні грабіжники крадькома виходили на вулиці Нью-Йорка.
Та, коли наступного ранку сон випустив його зі своїх лабетів, мрія про довгі штани стала питанням життя і смерті. Без штанів від нього відгородилися його однолітки, глузував товариш, який раніше слідом ходив. Якщо напередодні ввечері якісь «пулярки» віддали перевагу Ріплі, а не йому, — це не біда, проте Безіла вирізняв неприборканий змагальний дух, він не міг стерпіти, що змушений битися однією рукою, коли тієї миті друга скута у нього за спиною. А от схожа ситуація могла б виникнути й у школі, — від цього хлопець картався б ще більше. Зі станом неабиякого душевного сум’яття Безіл під час сніданку звернувся до матері.
— Як же так, Безіле? — здивовано запротестувала вона. — Тобі ж було все одно, коли ми обговорювали це на сімейній раді!
— Мені вони притьмом потрібні, — заявив син. — Я вмру, але до школи без них не піду.
— Не будь дурником.
— Справді, краще вмерти. Якщо навіть мені не можна носити довгі штани, то не бачу жодної користі в навчанні.
Все це було висловлено настільки емоційно, що видіння його кончини справді стривожило матір.
— Безіле, не говори дурниць, сідай до столу й доїдай сніданок. Можеш хоч сьогодні поїхати в «Бартон Лі» й обрати те, що сподобається.
Заспокоєний, але не зовсім — адже виконання бажань не терпить відстрочок — Безіл міряв кроками кімнату.
— Хто без довгих штанів, той безпомічний в житті, — палко промовив він. Ця фраза йому так припала до смаку, що він вирішив підсилити ефект. — Хто без довгих штанів, той жахливо, до болю безпомічний. Краще вмерти, ніж...
— Безіле, помовч трохи. Хтось поглузував із тебе.
— Ні, — обурено заперечив він. — Ніхто з мене не глузував.
Після сніданку покоївка покликала його до телефону.
— Це Ріплі, — пролунав невпевнений голос. Безіл сприйняв цей факт досить прохолодно. — Ти не ображаєшся не мене? — запитав Ріплі.
— Я? Ні. Хто тобі сказав, що я образився?
— Ніхто. Слухай, ти не забув, що сьогодні всі разом йдемо на феєрверк?
— Не забув, — Безіл, як і раніше, відповідав байдужим голосом.
— Так-от, в однієї з цих краль — в тої, що була з Елвудом, — є сестричка, така ж гарненька, навіть вродливіша. Можна її покликати для тебе. Феєрверк почнеться о дев’ятій, тож зустрінемося близько восьмої.