Білл Кампф забув свою репліку, але Безіл не розгубився і відразу промовив свою — і дія тривала далі.
Міс Саундерс: Схоже, ви — олдермен Шостого округу?
«Кролик» Сіммонс: Так, мем.
Міс Саундерс (грайливо похитує головою, як кішечка): А що таке олдермен?
«Китаєць» Радд: Олдермен — це щось середнє між політиком і піратом!
Цією реплікою Безіл особливо пишався, але із зали не долинуло жодного звуку; ніхто навіть не усміхнувся. Зате наступної миті, коли Білл Кампф через неуважність утер чоло носовою хустинкою, а потім здивовано вирячився на червоні плями гриму, що залишилися на хустці, — в залі пролунав сміх. Ось такий він, театр.
Міс Саундерс: Отже, ви вірите в примар, містере Радд.
«Китаєць» Радд: Звісно, мем, я вірю. А у вас вони водяться?
Настала черга першої ключової сцени. На затемнених підмостках повільно відчинилося вікно, і Мейол де Бек, «у фраку і циліндрі», пробрався до кімнати. Він тихенько, навшпиньки, пройшов від одного краю сцени до іншого, і цієї миті з’явилася Лейла ван Бейкер. Спочатку вона злякалася, але він запевнив її, що він — просто товариш її брата Віктора і завітав до нього. Вони почали розмову. Лейла наївно, але з почуттям, повідала йому, що захоплюється грабіжником на прізвисько Тінь, про чиї подвиги вона чимало читала в газетах. При цьому дівчина висловила надію, що сьогодні Тінь не з’явиться в їхньому будинку, бо всі фамільні скарби зараз лежать в тому сейфі, що праворуч.
Незнайомець був голодний. Він запізнився на вечерю, тому попоїсти йому сьогодні ввечері так і не вдалося. Чи буде він молоко з печивом? Так, звичайно, це було б добре. Ледве вона вийшла з кімнати, як він вже стояв навколішках біля сейфу та вовтузився із замком, анітрохи не збентежившись тим, що на передніх дверцятах сейфа за трафаретом було виведено слово «Духовка». Дверцята відчинилися, але він зачув кроки та встиг їх зачинити перш ніж повернулася Лейла із молоком та печивом.
Вони зволікали; їх явно вабило одне до одного. Грайлива, мов кішечка, до кімнати увійшла міс Саундерс; її представили. І знову Евелін передражнила її у неї за спиною, і в залі пролунав сміх. З’явилися і інші мешканці будинку; всіх представили незнайомцеві. Що трапилося? Грюкнули двері, і вбіг Мулліган, поліцейський.
— Нам щойно повідомили із центрального управління, що горезвісний грабіжник Тінь, за словами свідків, вліз у вікно вашого будинку! Прошу всіх навіть не намагатися покинути це приміщення!
Завіса опустилася. Перші ряди — там сиділи молодші брати і сестри акторів — мліли від захвату. Актори вийшли на уклін.
За мить Безіл опинився на сцені наодинці з Евелін Бібі. Вона сперлася на стіл; в гримі вона видавалася втомленою та схожою на ляльку.
— Ой, Безіле! — вимовила вона.
Евелін не до кінця пробачила йому за те, що він впіймав її на слові та зажадав виконати обіцянку, коли її молодший брат підхопив кір, що відклало від’їзд всієї родини. Досі Безіл намагався тактовно її уникати, але тепер вони опинилися віч-на-віч, і обоє були в доброму гуморі від хвилювання та успіху.
— Ти дивовижно зіграла! — вигукнув він. — Неймовірно!
На мить він знітився. Йому ніколи не вдалося б їй сподобатися, їй потрібен був хтось на кшталт неї, здатний зачепити її душу, вплинути на її почуття, — хтось на кшталт Г’юберта Блера, приміром. Інтуїція підказувала їй, що в майбутньому Безіл здобуде якесь — поки ще незрозуміло, яке, але точно поважне — становище; проте його нескінченні спроби змусити людей думати й відчувати, як йому хочеться, викликали у неї лише нудьгу і втому. Але зараз, в запалі цього вечора, вони раптом потягнулися одне до одного та поцілувалися; і відтоді — оскільки спільного у них було замало, що цього їм не вистачило б навіть для сварки — вони стали друзями на все життя.
Коли на початку другої дії знову піднялася завіса, Безіл вислизнув з-за лаштунків, збіг униз східцями, потім злетів вгору вже іншими, тими, що вели до входу в залу; де і застигнув у темряві, спостерігаючи за виставою. Він беззвучно сміявся, коли сміялася публіка, і насолоджувався п’єсою так, ніби бачив її вперше.
У другій і в третій дії були дві досить схожі сцени. У кожній з них Тінь, який перебував на сцені наодинці, заставала зненацька міс Саундерс. Мейол де Бек, який репетирував усього лише десять днів, увесь час ці сцени плутав, але Безіл виявився абсолютно не готовий до того, що відбулося зараз. При появі на сцені Конні Мейол виголосив свою репліку з третьої дії, і Конні машинально відповіла своєю — і теж не з тієї дії.