Близько одинадцятої він сидів на веранді та вдавав, що затягується цигаркою, хоча, насправді, ненавидів тютюн; він нібито пускав дим, а сам прислухався до бесіди, що велася прямо у нього за спиною. Бесіда, що тривала вже пів години, його спантеличила, бо в ній, як він розумів, говорилося про пропозицію, від якої ухилилися. Однак, якщо очі його не обманювали, співрозмовники перебували ще в тому віці, який американці не асоціюють із такими серйозними питаннями. Втім, ще більш спантеличила його інша деталь: якщо хтось замінює собою відсутнього гостя, то само собою зрозуміло, що відсутнього гостя не повинно бути серед присутніх; проте він був майже впевнений, що юнак, який зробив пропозицію руки та серця, — не хто інший, як містер Безіл Лі! Саме зараз встрявати в розмову було б неввічливо, але можна буде делікатно попросити його пролити світло на цю загадку восени, коли почнуться заняття в університеті штату.