— Чогось болять мене губи...
— Може, ти покалічила їх язиком?
ЗУПИНЕНА МИТЬ
1116. — Щиро скажи: можна мені дати мої сорок літ?
— Звичайно, ні! Принаймні тепер. Бо виглядала сорокалітньою ще десять літ тому.
ВЕРХ ПИЛЬНОСТІ
1117. — Зуля дуже небезпечна особа. Здатна виповісти все...
— З чого ти взяла?
— Говорить, скільки має літ.
ЛІНЬ НА РУКУ
1118. — Знаєш, Ляля настільки лінива, що навіть власних літ не рахує.
ЖИТТЯ ДЛЯ ІНШИХ
1119. — Зуля зробила сьогодні гарний вчинок.
— Який?
— Так зодягнулася, що своїм виглядом привела в гарний настрій зо сто жінок.
ЗДОРОВИЙ ОПТИМІЗМ
1120. — Вгадайте, будь ласка, скільки мені літ?
— Точно не знаю, але, в кожному разі, на стільки не виглядаєте.
З ПОГЛЯДУ ЖІНОЧОСТІ
1121. — Знаєш, Варшава має вже сімсот років!
— Не виглядає на стільки.
ОАЗИС У ВСЕСВІТІ
1122. — Половина людей у світі не знає, як живе друга половина.
— О, то не в нашому містечку!
НЕМЕРКНУЧА КРАСА
1123. — Чудову маєш сукню. З кожним роком краще в ній виглядаєш.
ЕСТЕТКА
1124. — Я — естетка. Не можу дивитися на бридкі речі.
— То чому ж так часто викручуєшся перед дзеркалом?
КОСМЕТИКА
1125. — Я тільки що з косметичного кабінету.
— А що, було закрито?
ПРИРІСТ
1126. — Вона не тільки зберегла свою дівочу фігуру, Вона її подвоїла.
ДО БЕЗКОНЕЧНОСТІ
1127. — Скільки вам літ?
— Двадцять.
— О, то пані, видно, часто залишалася на другий рік.
СПІЛЬНА МОВА
1128. — Про що треба говорити з дамою?
— Про її вроду.
— А коли вона негарна?
— Про вади іншої.
ТАЄМНИЦЯ
1129. — Знаєш спосіб збереження таємниці?
— Безперечно: зрадити таємницю, не згадуючи, що це таємниця.
СУТЬ
1130. — Що, по-твоєму, найсуттєвіше в жіночій вроді?
— Уста.
— Але чіткіше: форма, колір, величина?
— Ні те, ні інше. Найважливіше, щоб були закриті.
СИЛА НАУКИ
1131. — Ти чула? Ляля вийшла заміж за рентгенолога.
— Цікаво! То, мабуть, єдиний чоловік, який зумів у ній щось побачити. .
ТІЛЬКИ ЖАЛЬ
1132. Пляжем проходжується гарна й граціозна дівчина. Літній чоловік не зводить із неї погляду. Дружина докоряє:
— Та постать, що так хоче звернути на себе увагу, напевне, збуджує в тобі грішні гадки.
Не грішні гадки, тільки глибокий жаль,— озивається чоловік.
І ВЖЕ НЕ ТА
1133. — Що з тобою, Зосю? Я тебе сьогодні не впізнала.
— Бо я сьогодні не змогла зробити манікюр.
ЗМІСТ ПОГЛЯДУ
1134. — Перше, на що звертаю увагу, коли дивлюся на мужчину,— чи він дивиться на мене.
СИЛА «Я»
1135. — Зуля ніколи ні про кого не говорить погано.
— Бо вона говорить тільки про себе.
ГОРДІСТЬ
1136. — Чого це Анна так загордилася?
— Бо привезла собі з Парижа нежить.
КІНЬ НЕ ВИНЕН
1137. Про приятельку:
— Коли б навіть вона голою проїхала містом, всі говорили б, який гарний кінь.
СИЛА ВОЛІ
1138. — Вона ніколи не знає чого хоче, але зробить усе, щоб його мати.
ДЕНЬ УВЕЧЕРІ
1139. — Я чудово провела день!
— Коли?
— Сьогодні ввечері.
ДОБРОТА
1140. — Чому ти сказала тому дядькові, що до вокзалу — п'ять хвилин ходу? Таж, по правді, буде півгодини.
— Він мав вигляд дуже стомленого, і не хотілось його засмучувати.
КРАЙНЯ БІДНІСТЬ
1141. — Коли б Філіп не мав боргів, не мав би взагалі нічого.
РЕВАНШ
1142. Дама про знайому:
— Вона не прагне нічого іншого, тільки прожити доти, доки не набридне своїм дітям так, як вони їй.
ЖАЛОБА
1143. Арістід відвідав Тасіла, в якого рік тому померла мати. Застав його в чорному костюмі.