— Погані: ніхто нас не бачив.
ВРАЖЕННЯ
1296. Два знайомі виходять із театру.
— Я мав препогане місце,— каже один.— Нічого не бачив і не чув.
А другий:
— Я потрапив у ще гірше становище: все бачив і чув.
УСПІХ
1297. Акторка до товаришки за фахом:
— То велике щастя мати такого славного чоловіка, як у тебе.
— І ти в це віриш?
— Безперечно! Від інтелігентний, прекрасно розуміється на театрі, плани його геніальні, успіхи його великі. Між нами кажучи, що б ти робила без нього?
— Грала б твої ролі!
РЕПЕТИЦІЯ
1298. Під час генеральної репетиції актори не можуть договоритися з директором. Директор кричить:
— Що тут твориться? Таке враження, що я в будинку божевільних!
Голос із глибини сцени:
— Так, тільки що там, звичайно, директор психічно здоровий.
ГУСТОТА
1299. Розмовляють два театральні швейцари:
— Вчора було дуже мало людей.
— А де було більше — в партері чи на балконі?
— На сцені.
ПРОЩАННЯ
1300. Відомий потягом до алкоголю актор був запрошений до колеги на гостину. Об одинадцятій годині вечора актор підходить до гостей і починає прощатися.
— До побачення, Галинко, до побачення, Аню, до побачення Павлусю...
— Як, уже йдеш? — питає господар.
— Ні, але хочу попрощатися з усіма тепер, поки ще можу кожного з вас розпізнати!
СВІТОВА СЛАВА
1301. Журналіст до відомого актора:
— Хто, на вашу думку, найвидатніший із сучасних акторів на світі?
— Нас кілька,— скромно відповів той,
ПРИЯТЕЛЬКИ
1302. Дві акторки розмовляють про приятельку:
— Не можу якось того зрозуміти, що Зуля вийшла заміж за театрального критика, який завжди писав про неї дуже погані рецензії...
— Це вона так помстилася.
ПІД ПРИСЯГОЮ
1303. — Як тобі не совісно було сказати в суді, що ти найбільший актор нашого часу?
— Моя дорога, пам'ятай, що я давав зізнання під присягою.
ЗІЗНАННЯ
1304. Молодий художник зізнається своїй коханій:
— Ти — перша модель, яку я поцілував.
— Добре,— недовірливо похитала головою Ельвіра.— А скільки моделей було в тебе до мене?
— Дві. Один букет квітів і одна миска з фруктами.
КАНДИДАТ
1305. Два художники говорять про колегу, представленого до нагороди:
— Як гадаєш, він одержить премію?
— Не знаю. Всі члени жюрі за нього. Проти хіба що його власні твори.
РЕШТА
1306. Гарна дама з'являється в ательє художника-баталіста і просить його намалювати її голою. Збентежений художник пояснює:
— На жаль, я малюю тільки історію.
Дама на хвилинку замислюється, врешті пропонує:
— А може, майстер знайшов би колегу, що намалює решту.
АБСТРАКТНІСТЬ
1307. Гола манекенщиця позує художникові-абстракціоністові. Приглядається до картини й дивується:
— Зовсім не розумію, навіщо вам я!
ВПЕВНЕНІСТЬ
1308. — Все ж таки добре мати картини невідомих художників. Бодай певен, що то оригінал.
ВІДГАДУЮТЬ
1309. Художник-абстракціоніст Бордоші одружився. Через кілька місяців подруга питає дружину:
— Ну, як живете?
— Добре,— відповіла жінка,— чоловік малює, я готую обід, потім відгадуємо, що він намалював і що я зварила.
РЕАЛІСТИЧНА КАРТИНА
1310. — А це моя остання реалістична картина. Називається «Штукатури за роботою».
— Але я не бачу, щоб вони робили. Сидять і курять.
— Я ж сказав, що це реалістична картина.
ЦІНИТЕЛЬ
1311. Критик заходить у майстерню художника і захоплюється його картинами.
— От чудове полотно, майстре! А ті фарби!
— Не помиляйтеся! — обережно відповідає маляр.— То ж не картина. До того полотна я пензлик витираю.
У ХУДОЖНИКА
1312. Художник, що трохи вищої думки був про себе, ніж годилося б, у розпачі говорить до відвідувача:
— І ви вважаєте, що ця картина погана? Ви взагалі пробували малювати колись картину?
— Ні, ще не пробував. Але я вам можу сказати, чи яйце добре, чи погане, хоч я його і не зніс.