— Треба відрізати вуха тим, хто слухає наклепи.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
1645. Один юрист пояснив так слово «відповідальність» :
— Уявіть собі, що на штанях лише два ґудзики, і один із них відірвався. Тоді весь тягар відповідальності падає на другий ґудзик.
ЩАСТЯ
1646. На запитання, чому так мало щасливих:
— Бо з кожних ста щасливих щонайменше вісімдесят не розуміють свого щастя.
ЗІТХАННЯ
1647. — То прекрасно, що ніколи ми не застарі для того, щоб навчитися нових способів творити дурниці.
СВІТ
1648. — Нещасний світ!—вигукнув один.— Серед десяти людей ви знайдете дев'ять дурнів і одного неробу. Його спитали: — До якої ж категорії належите ви?
СЕРБОЛУЖИЦЬКА ТОРГОВИЦЯ
Троє сіли їсти пшоняну кашу на молоці, але ж каша гаряча-прегаряча. Перший покуштував і каже:
— Ну й високо до неба!
Другий покуштував, мовив:
— Ну й широкий світ!
Третій, як і вони, обпік собі язика і скрикнув:
— Ну й брехливий світ!..
НЕ ДЛЯ ВОЛІВ
1649. Приїхав на торговицю до Будишина селянин зі своїми волами. А тут пішла холодна мжичка, і зажадалося селянинові сховати воликів бодай під стріху. Та де? — скрізь повно худоби.
Нарешті підійшов селянин до найбільшої корчми, коло якої було широке подвір'я з хлівами для худоби, і просить господаря дати притулок і його волам. Товстелезний корчмар лише бундючно буркнув:
— На моє подвір'я ще не заходив жоден віл! А селянин:
— Тож і дивуюся, як ви тут опинилися?
ОШУКАНИЙ ЦИРУЛЬНИК
1650. На торговицю до Будишина селянин із Вохоз привіз на віслюкові велику в'язанку дров. Цирульник, що стояв коло своєї цирульні, перестрів його і питає, скільки заплатити за те, що в осла на спині. Назвав селянин суму, вдарили по руках, аж цирульник зажадав не тільки дрова, але й сідло з осла. Довкола зібралися міщани, під'юджують цирульника і насміхаються з невдахи-селянина.
Мусив селянин вести осла додому без сідла.
А через тиждень наш селянин знову приїхав до Будишина з дровами, а коли збув їх, зайшов до цирульні. Запитав, скільки буде коштувати те, що цирульник поголить його і його помічника. Зійшлись на ціні, селянин заплатив, сів у крісло, дав себе поголити, потім вийшов і повернувся до цирульні з ослом. Від цирульника зажадав негайно поголити його помічника.
Замість того, щоб голити осла, цирульник із квасним обличчям повернув сідло. Ну й нареготалися тепер міщани, прийнявши бік селянина!
ОСЛЯЧЕ ГНІЗДО
1651. Якось селянин продав на торговиці жито нового обмолоту за добрі гроші, і забаглося йому випити хоч раз у житті кухоль доброго пива. Завернув до корчми, а там — найвельможніші пани. Аж злякався селянин. Але сів на вільно місце.
Підійшов кельнер. Наш селянин замовив собі кухоль баварського пива. Та довелося того кухля ждати, а кельнер проходив мимо з таким виглядом, ніби показував на двері. Селянин був із терплячих. «Маю час!» — подумав. Вийняв із кишені окраєць хліба, ковбасу і снідає.
Кельнер таки приніс пиво, поставив на стіл, але цукром посипав не пиво, а ковбасу (Серби-лужичани, як і їхні сусіди німці, поляки та декотрі інші народи, за звичаєм п'ють ниво, посолоджене цукром). Потім почав глузливо допитуватися про овечок, про телят, про волів, а найдужче цікавився, чи не ослами та собаками оре селянин своє поле. Питав так, щоб усім було чути. Та селянин і тут-не дав себе ошукати. Спокійнісінько доїв хліб із ковбасою і взявся за пиво. Коли ж закінчив і розплатився, голосно, щоб усім було чути, запитав:
— Синку, як ти вже такий розумний, то скажи мені, де осел має своє гніздо?
Кельнер розгубився, не спромігся відповісти.
— Тоді я тобі скажу,— промовив селянин, беручись за свого капелюха.— Коли завтра вранці вставатимеш з ліжка, обов'язково подивися позад себе — там і побачиш осляче гніздо, ще тепленьке...
З тими словами вийшов селянин із корчми.
ЯК МОЮ МАМУ ЗВАЛИ?
1652. Зайшов сербський селянин до шинку в Будишині, а там кілька підпилих міщан уже розважаються за чаркою. Угледіли вони дядька, переморгнулися і вирішили покепкувати з нього. Чемно перепросивши, посадовили його за стіл і розповіли правила гри: кожен кладе перед собою по талеру і задає одне питання, можна й таке, що на нього ніхто не відповість — тоді всі гроші твої.
Селянин довго не думав, а витяг з капшука талер і кинув між інші, на блюдо.