У ШКОЛІ
107. Піп: — Андрію, ану перехрестися!
— Во ім'я... сина і ду... духа...
— А де отець, бітанго? (Шибеник)
— Пішли на ярмарок до Мукачева, прошу превелебного.
СВЯТІ МОЩІ
108. Ченцеві в одній церкві показали голову св. Івана Хрестителя. Чернець поцілував голову й сказав:
— Слава богу, то вже шоста його голова, яку мені довелося цілувати!
НА ІНСПЕКЦІЇ
109. Під час перевірки інспектора учень читає:
— Ми всі на світі грішники...
Учитель перебиває учня й звертається до інспектора:
— Пане інспектор, даруйте, але тут справді так надруковано.
У ЦЕРКВІ
110.— Панотче! Скоро почнуть люди сходитись, а наша божа мати не плаче! — доповідає дяк.
— У! — сердиться піп.— Знову якийсь чорт воду відключив.
НЕДОБРЕ ХРОПІТИ
111. Грицько: — А я кажу, що недобре у церкві хропіти під час казання.
Василь: — І я так кажу, бо можна інших розбудити.
НА СПОВІДІ
112. — Чому ти б'єш свою жінку, як ідеш на сповідь?
— Бо маю слабу пам'ять, а коли поштовхаю мало жону, то вона мені всі мої гріхи пригадає.
ОКО ЗА ОКО
113.— Чи то правда, що від тебе бог уже третю жінку взяв?
— Та правда. Але я взяв четверту, Бере бог, беру ї я.
БЛОХИ ГАНЯЄ
114. Піп говорить дітям про молитву, а потім запитує учня:
— Що робить твоя мамка перед сном?
— Прошу пана превелебного, блохи ганяє в постелі.
У ТЮРМІ
115. Священик: — Ви сидите за останні підпали?.. Скажіть, які знаєте свята в році.
Арештант: — Введеніє і пущання.
Священик: — Чому лише про ці свята знаєте?
Арештант: — Бо введеніє — се мене ввели до тюрми, а пущання — коли відпустять.
ПІП І ЗАСУДЖЕНИЙ
116. Піп потішає засудженого до страти: — Відвага, сину! Тільки відвага...
— Чуюся дуже зле,— каже засуджений,— бо я не поснідав.
— Нічого, синку, за чверть години будеш снідати з ангелами.
— А чи не були б ви, отче, ласкаві разом зі мною поснідати?
НЕБО І ПЕКЛО
117. Два приятелі померли одного й того ж дня. Один пішов до неба, другий — до пекла. Одного дня приятель з неба телефонує приятелеві в пекло:
— Як тобі там?
— Прекрасно. Вдягають мене в червоний одяг, влаштовують пиятики, ігри в карти. Не думав, що тут буде так весело! А як у тебе?
— Ніколи не працював так тяжко. Щодня мушу посипати сіллю Чумацький Шлях, полірувати зорі, регулювати хмари.
— А чого все сам?
— Бо я тут сам.
БОГ ЗНАЄ...
118. — Панотче, скажіть мені правду, чи є бог?
Панотець почухав потилицю:
— А бог його знає...
ДИКТАНТ
119. Дитина до батька, який пише проповідь:
— Ти говорив, тату, що тобі диктує бог. То чому так багато перекреслюєш?
СКІЛЬКИ БОГІВ...
120. Прийшов селянин сповідатися.
— Отче,— каже,— очистіть мою душу від гріхів, бо вже відчуваю кінець життя свого.
Піп перехрестився і послав селянина за алтар, де сповідав: думав, що селянин гроші має і за сповідь заплатить.
Починається сповідь. Питає піп те, се, а селянин нічого не знає.
— Може, хоч знаєш, скільки богів на небі?
Селянин покрутив головою, а потім каже:
— А чи знаєте ви, отче, скільки зубів на бороні?
Отець похитав головою:
— Щодо борін, то не моє діло. Але ти, як праведний християнин, мав би знати, скільки богів на небі.
— А ви, отче, думаєте, що то моє діло знати, скільки ботів? То ваше діло.
СТІЛЬКИ ШУМУ...
121. Одного разу в піст бабусі захотілося ковбаси. «З'їм трохи, щоб ніхто не знав»,— думає собі. І їсть. Свіжа ковбаса так смакує, що бабуся аж пальці облизує.
Та нараз надійшла буря, почало блискати й гриміти. Бабуся відклала ковбасу і каже:
— Ой боже, за такий маленький кавалок ковбаси стільки шуму!
БЕЗ ГРІХА
122. Сповідався раз циган, і піп дав йому велику покуту, бо той їв у піст скоромне.
Циган запитав:
— А те, що за зубами лишилося, можна з'їсти?
— Можна.
Увечері перед постом циган зачепив за зуба цілу ковбаску...
СТО КРОН
123. Одному грішному циганові дуже потрібні були гроші. Іде він вулицею і просить бога: