— Нічого. Окрім тебе, — міцні руки стиснули крізь ґрати горлянку Білозуба. З присутніх ніхто навіть не зрушив з місця. Спаралізовано вони дивилися, як все сильніше і сильніше стискає горлянку Ромодан Білозубу. Чи то від несподіванки? Навіть подиву на обличчях присутніх не було. Голова Івана зателіпалася, висолопила язика, повисла на шиї, і він зсунувся на руки конвоїрів.
— А зараз пішли. Промисел Господній закінчився, — сказав Аббу аль Ромодан.
І вони пішли коридором. Він оглянувся на двір через скло і побачив сині плями світла на самій землі, наче це було на підлозі; він видихнув спокійно, хоча вже десь, дріблячись, лопаючись міріадами капілярів, судин, розщеплених атомів у сірому мозку, він перестав існувати. Кров штовхала у голову. І він почув хлопок пострілу. Це, видно, останнє, що Бог подарував йому на цій землі наприкінці, — мужньо або з жахом зустріти смерть, впізнавши, угледіти її, коли з життям на хвилину лишаєшся сам на сам. Він зробив це з такою мужністю, як пізнають вперше статеве життя тринадцятилітні — з гірким ударом розчарування, легкою втомою минулого.
Рівно через два дні після цих подій було накладено мораторій на смертну кару. Два дні могли зберегти життя обом: і Білозубу, і кримінальному авторитету Ромодану. Але доля розпорядилася інакше. Річчі просидів три роки, чекаючи вироку. Він став набожним, щирим, страждав від великої кількості мужчин, що намагалися його зіпсотити. Нарешті суд виніс йому вирок — п'ятнадцять років суворого режиму. Але він вироку не дочекався, повісився на туалетній трубі, тільки дізнався, що Іван загинув.
Ракша одружився з Ліліт. Став приватним детективом. У них двоє дітей. Міністр подав у відставку, призначили нового, намагаючись пропхнути це законним шляхом, але поки що марно. І більше про цю історію в родинах наших героїв ніхто не згадував. Ракша, він же Вітька Сурмач, качав на пасіці мед, старівся потроху. І життя для нього втратило сенс, будь-який. Він знав одне: щоб тебе там не чекало на тому кінці, та життя треба прожити, яким би страшним воно не здавалося.
30 грудня 2000 р., м. Київ