Когтаке досі мала такий вигляд, ніби не могла повірити в почуте.
— То був коричневий конверт, приблизно такого розміру, — сказала Казу, малюючи пальцями в повітрі розмір конверта.
— Коричневий конверт?
Узяти для листа коричневий конверт — це було схоже на Фусагі. Однак Когтаке досі не йняла віри.
— Може, це якесь романтичне послання? — припустила Кеї. Її очі зблиснули.
Когтаке сумовито посміхнулася.
— Ні, це навряд, — сказала вона, відмахнувшись від цієї думки.
— А якщо це таки романтичне послання, що робитимете? — запитала Казу, ніяково посміхнувшись.
Зазвичай дівчина не пхала носа в особисте життя інших людей. Учепилася за цю теорію з романтичним посланням, щоб розвіяти тугу, що зависла в повітрі над їхніми головами.
Когтаке теж прагнула змінити тему, тому залюбки погодилася на їхню теорію про романтичне послання, хоча Кеї та Казу не знали, що Фусагі майже не вмів читати й писати.
— Гадаю, я хотіла б його прочитати, — відказала вона, сміючись.
Вона не збрехала. Якщо лист і справді був романтичним посланням від Фусагі, вона, певна річ, хотіла його прочитати.
— То чом би не повернутися в минуле й не зробити це? — запитала Кеї.
— Що?
Когтаке дивилася на Кеї спантеличено, ніби не розуміла, про що мова.
Казу ж у відповідь на божевільну ідею Кеї з дзенькотом поставила свою чарку на барну стійку.
— Сеструню, ти жартуєш? — Вона присунула своє обличчя до обличчя Кеї.
— Їй варто прочитати його, — рішуче відказала Кеї.
— Кеї, люба, зажди-но хвилинку… — озвалася Когтаке, намагаючись спинити Кеї, та було вже запізно. Та уривчасто дихала й геть не зважала на заперечення Когтаке.
— Якщо це романтичне послання від Фусагі, ви маєте його отримати!
Кеї була переконана, що Фусагі написав романтичного листа. А доки ця думка снувала в голові Кеї, її було не спинити. Когтаке добре знала дівчину, тому відразу це зрозуміла.
Казу такий поворот подій був не до вподоби, та вона лише зітхнула й посміхнулася.
Когтаке знову поглянула на порожній стілець жінки в білій сукні.
Вона знала чутки про можливість повернутися в минуле. Знала й про різні осоружні правила, але ніколи, жоднісінького разу не думала про те, щоб самій помандрувати назад у часі. Навіть не була певна, що ті чутки правдиві. Та якщо припустити, що повернутися в минуле справді можливо, така ідея здавалася вельми цікавою. Понад усе Когтаке хотіла дізнатися, що було в тому листі. Якщо Казу мала рацію, якщо вона могла повернутися в той день, коли Фусагі планував віддати їй листа, то в неї з’являлася малесенька надія отримати його.
Однак перед нею постала дилема. Тепер, коли Когтаке знала, що Фусагі хотів повернутися в минуле, аби віддати їй листа, чи правильно було їй самій мандрувати назад у часі, щоб його отримати? Жінка вагалася, бо їй здавалося, що отримати листа в такий спосіб було б не дуже правильно. Вона глибоко вдихнула й тверезо проаналізувала ситуацію.
Пригадала правило про те, що повернення в минуле не змінить теперішнього, хай би що вона робила. А це означало, що навіть коли вона повернеться в минуле й отримає того листа, нічого не зміниться.
Когтаке вирішила уточнити цей нюанс у Казу.
— Нічого не зміниться, — незворушно сказала дівчина.
Когтаке відчула, як щось заворушилося в її серці. Це означало, що навіть коли вона повернеться в минуле й забере того листа, нинішня ситуація з Фусагі, який хоче помандрувати назад у часі, аби віддати їй листа, анітрохи не зміниться.
Когтаке одним ковтком спорожнила свою чарчину із «Сімома щастями». Саме цього їй бракувало для впевненості. Рвучко видихнувши, вона із дзенькотом поставила чарку на барну стійку.
— Саме так… саме так, — бурмотіла собі під ніс Когтаке. — Якщо він справді написав мені романтичне послання, то хіба може бути щось погане в тому, що я його прочитаю?
Когтаке прогнала відчуття провини, переконавши себе в тому, що то романтичний лист.
Кеї підбадьорливо захитала головою й квапливо допила свій помаранчевий сік, ніби виказуючи Когтаке свою підтримку. Її ніздрі роздувалися від захвату, коли вона вдихала.
Казу не долучилася до них, а тихенько поставила свою чарку на барну стійку й зникла на кухні.