— Через двадцять років, — тихо промовив Чоллі, — ось де ви всі в мене будете.
Він пирхнув. Зачаєна ненависть тліла в ньому.
Матильда стояла біля холодильника, невдоволено дивлячись на брудну калюжу навколо ніг Чоллі, плями від води на його шортах кольору хакі. У неї на підборідді була малинова подряпина, яка просвічувала крізь крем-пудру.
— Привіт, занудо, — буркнув він.
— Привіт, злючко, — відповіла вона.
— Ти цілуєш мого друга оцим своїм брудним ротом? — поцікавився він, але вона тільки відчинила холодильник і дістала звідти миску з хумусом і дві пляшки пива, одну дала йому. Він відчував, як від неї пахне: розмарином від шовковистого білявого волосся, милом, — безпомилкова прикмета сексу. Ну ось. Він же казав.
— Піди потусуйся, — запросила вона, відходячи. — Та пильнуй, щоб тебе хто не побив, Чоллі.
— Щоб я ризикнув зруйнувати оцю досконалість? — спитав він, вказуючи на своє обличчя. — Та ніколи.
У гарячому просторі тіла рухалися, мов риби в акваріумі. У спальні збилася групка дівчат. Вони милувалися ірисами у вікні над їхніми головами.
— Як вони можуть собі це дозволити? — пробурмотіла Наталі. Вона була така збуджена перед приходом — Лотто й Матильда такі гламурні! — що, виходячи з дому, кілька разів приклалася до пляшки й зараз була зовсім п’яна.
— Регульована орендна плата, — пояснила дівчина в шкіряній міні-спідниці, озираючись довкола й шукаючи когось, хто б її порятував. Інші швиденько втекли, щойно Наталі до них приєдналася: вона була з тих, із ким приємно повеселитись і трохи хильнути на вечірці в коледжі, але зараз, у дорослому житті, вона тільки те й робила, що скаржилася на нестачу грошей. Це набридало. Вони всі були бідні й бідними мали залишитися й після закінчення коледжу, і нічого тут не вдієш. Міні-спідниця вчепилась у веснянкувату дівчину, яка йшла повз них. Усі троє свого часу переспали з Лотто. Кожна з них таємно сподівалася, що саме її він любив найбільше.
— Авжеж, — погодилася Наталі. — Але в Матильди навіть немає роботи. Я ще розумію, що вони могли б заплатити, якби вона продовжувала працювати моделлю, але ж вона відхопила чоловіка й кинула роботу, бла-бла-бла, хто знає. От я б не кинула роботу моделлю, якби в мене хтось був. А Лотто актор, і хоча ми всі знаємо, що він дивовижний, він же не збирається зніматися в наступному фільмі Тома Круза чи щось таке. Я про цю його жахливу шкіру. Тільки без образ! Ні, звісно, він неймовірно талановитий, та йому було б важко зводити кінці з кінцями навіть як члену профспілки Еквіті, а він же туди не входить.
Дівчата здивовано подивилися на Наталі, побачили її вирячені очі, невищипані вусики, зітхнули.
— Ти що, не в курсі? — здивувалася Міні-спідниця. — Лотто — спадкоємець цілого довбаного статку. Розлив води в пляшки. Ну, знаєш, оця вода Hamlin Springs? То це вони. Його мати начебто володіє всією Флоридою. Вона — чортзна-скількильйонерша. Вони спокійно могли б купити чотирикімнатну квартиру зі швейцаром на вході у Верхньому Іст-Сайді на самий лише дріб’язок у своїх кишенях.
— Це просто якесь приниження, що вони живуть ось так, — зауважила Веснянкувата. — Він — найкращий.
— А вона — навпаки, — промовила Наталі, стишивши голос. Дівчата зробили крок уперед і нахилилися, щоб краще чути. Долучення до Святих Таїнств із чуток. — Матильда — це таємниця за сімома печатками. У неї навіть не було друзів у коледжі. Я в тому сенсі, що в усіх у коледжі зазвичай бувають друзі. Звідки вона взялася? Ніхто навіть гадки не має.