Сканлен і Мак-Мурдо рушили додому. Сканлен притих, він уперше бачив «справжню справу», і вона здалося йому не такою кумедною, як йому описували. Мак-Мурдо також ішов мовчки, заглиблений у свої думки.
Цієї ночі в Будинку спілки брати ложі святкували новий успіх. Похмура тінь над долиною згустилася ще більше, жах іще дужче охопив жителів.
І як умілий полководець закріплює результати своєї перемоги, не даючи ворогові зібратися з силами й оговтатися після нещодавньої поразки, так і Мак-Ґінті тієї ж ночі задумав нову операцію. Коли п’яні Прибирачі розходилися, він торкнувся плеча Мак-Мурдо й повів його за собою в ту саму кімнатку, де відбулася їхня перша бесіда.
— Ось що, друже, — сказав він, — маю, нарешті, гідну вас справу. Доручаю її вам.
— Я цим пишаюся, — зрадів Мак-Мурдо.
— Можете взяти із собою Мандерса та Рейлі. Їх уже попередили. Поки ми не розберемося з Честером Вілкоксом, не матимемо спокою, а якщо вам удасться вбити його, то заслужите подяку всіх лож долини.
— Докладу всіх зусиль. Хто він і де його шукати?
Мак-Ґінті вийняв із рота наполовину зжовану сигару і, пояснюючи, став водночас накидати грубий план на аркуші з нотатника.
— Він міцний горішок. Поліційний сержант, тертий калач, і старих рубців на ньому не злічити. Ми двічі намагалися його вбити, але невдало. Останнього разу ми втратили Джима Карнавея. Тепер спробуйте ви. Ось будинок, бачите, він самотньо стоїть біля дороги на Залізний Дайк. Тож галасу ніхто не почує, хіба випадкові перехожі. Вдень не варто й пробувати. Вілкокс завжди носить при собі зброю і стріляє влучно. Тому головне — заскочити його вночі, зненацька. У будинку, крім нього, живуть троє дітей, дружина та служниця. Якщо будете забагато сперечатися, справі кінець. Гадаю, найкраще буде підкласти вибухівку під вхідні двері та підірвати...
— А що зробив цей чоловік?
— Хіба я не сказав вам, що він застрелив Джима Карнавея?
— А чому застрелив?
— Вам що до цього? Карнавей вештався навколо його будинку, і той його застрелив. Цього достатньо для мене та вас.
— Там дві жінки й діти. Їх також треба знищити?
— Необхідно, інакше не зможете дістатися до нього.
— Але вони ж нікого не застрелили.
— Що за балачки? Ви що, відмовляєтеся від доручення?
— Ні, раднику! Хіба я колись давав привід думати, що схильний до непокори? Розумне доручення чи ні, це вам вирішувати.
— Отже, ви готові все виконати?
— Звісно.
— Коли?
— Ну, зо дві ночі мені потрібні, щоб розвідати місцевість, оглянути будинок і скласти план. А на третю ніч...
— Дуже добре, — втішився Мак-Ґінті, тиснучи Джекові руку. — Дійте. Це буде хороший день для нас, коли повідомите, що справу зроблено. Після такого удару вони всі впадуть на коліна.
Будинок Честера Вілкокса стояв самотньо миль за п’ять від Вермісси. Наступної ночі Мак-Мурдо подався на розвідку та повернувся, коли вже розвидніло. Вдень він обговорив план із двома своїми підлеглими, Мандерсом і Рейлі. Це були зовсім молоді хлопці, котрі говорили про майбутнє вбивство, наче йшлося про лови на оленя. Мак-Мурдо ще раз сходив на розвідку. Третьої ночі всі троє зустрілися за містом. Крім зброї, у них була з собою й вибухівка, якою вони поживилися на каменоломнях. Десь близько другої ночі Прибирачі дісталися місця призначення. Дув різкий вітер, і хмари з невеликими прогалинами хутко мчали небом. Мак-Мурдо та його спільники підкралися до будинку безшелесно. Усередині оселі, як і навколо, панувала повна тиша, яку порушував лише свист вітру в деревах. Мак-Мурдо обережно підклав лантух із вибухівкою під поріг будинку, прикріпив ґніт і підпалив його. Прибирачі відбігли на безпечну відстань і сховалися в канаві. Маленький вогник побіг мотузкою, дістався до вибухівки, після чого приголомшливий вибух здійняв у повітря приречену споруду. Завдання було виконане.