— Який? — уточнив Мак-Ґінті.
— Завтра вранці подамся до Латки Гобсона й спробую його знайти. Сподіваюся, це мені вдасться. Не виключено навіть, що телеграфіст знає, де той живе. Коли знайду Едвардса, повідомлю, що я також Прибирач, і за певну винагороду запропоную відкрити таємниці ложі. Можете бути певні, він потрапить на гачок. Ну, а потім я скажу, що навіть маю документи вдома, але, мовляв, якби привів його до себе вдень і хтось нас побачив, це вартувало б життя нам обом. Тому я запропоную йому прийти годині о десятій вечора.
— А що потім?
— Що потім, мені здається, ясно і так. Будинок, де я орендую кімнату, стоїть відокремлено. Крім мене й Сканлена, в оселі немає ні душі. Якщо мені вдасться з ним домовитися, ви всі семеро зберетеся в мене до дев’ятої. Ми його впустимо, і тоді, присягаюся чортом, йому живим від нас не втекти.
— Ну, що ж, будемо сподіватися, що в агенції й справді з’явиться вакансія, — зловісно всміхнувся Мак-Ґінті. — Так і вирішимо, Мак-Мурдо. Завтра о дев’ятій збираємося у вас. Нехай тільки двері за ним зачиняться, про все інше подбаємо ми.
Розділ 7. Бирді Едвардс у пастці
Наступного ранку Мак-Мурдо поїхав до Латки Гобсона. За дивним збігом саме цього дня поліція проявила до нього інтерес. Капітан Мервін, той самий, хто знав його в Чикаґо й уже заарештовував якось у Верміссі, підійшов до парубка на станції. Мак-Мурдо відвернувся та відмовився з ним спілкуватися.
Повернувшись із поїздки, Мак-Мурдо зайшов у бар і шепнув Мак-Ґінті:
— Він приїде.
— Дуже добре, — втішився Мак-Ґінті.
Він був у жилетці, прикрашеній золотими ланцюжками, а крізь його кудлату бороду проривалися сяючі промені діаманта. Але обличчя радника було похмурим.
— Як гадаєте, багато він знає? — тривожно спитав Мак-Ґінті.
Мак-Мурдо стенув плечима.
— Він прожив тут достатньо довго, принаймні тижнів із шість. Грішми його, вочевидь, забезпечили вдосталь, а з їхньою допомогою, самі розумієте, можна домогтися багато.
— У ложі немає зрадників, — із жаром кинув Мак-Ґінті. — Всі її члени надійні, як криця. Хоча, втім, є й цей негідник Морріс... Якщо вже хтось і видасть нас, то це він. Я не проти сьогодні ж послати до нього кількох хлопців, аби вони вибили з нього щиросерде зізнання.
— Може, це й розумно, — погодився Мак-Мурдо. — Але, зізнаюся, я симпатизую Моррісу, тож мені буде шкода, якщо з ним щось станеться. Він кілька разів розмовляв зі мною про справи ложі. Можливо, вони й видаються йому іншими, ніж нам із вами, але я все ж упевнений, що він не зрадник.
— Я все ж займуся цим негідником, — наполягав Мак-Ґінті. — Я стежив за ним цілий рік...
— Робіть, як знаєте, — відсторонився Мак-Мурдо. — Тільки це доведеться відкласти до завтра: сьогодні в нас є важливіші справи. До того ж, поки ми не покінчимо з цим Едвардсом, треба уникати будь-якого галасу.
— І це правда, — погодився Мак-Ґінті. — Ми від самого Бирді Едвардса дізнаємося, хто був його інформатором, хоча б для цього довелося вирізати йому серце. Послухайте, Джеку, а він не відчув пастки?
Мак-Мурдо засміявся.
— Ну, ні! Я добряче зацікавив цього гончака! Гадаю, він був би навіть готовий прийти на збори ложі, аби отримати потрібний матеріал. І до того ж, — тут Мак-Мурдо з усмішкою вийняв із кишені стосик банкнот, — я отримав гроші наперед... Правда, він обіцяв мені ще стільки ж, коли отримає документи. Але й цього досить. Він прийде, раднику. Не пропадати ж грошикам!
— До речі, про які документи мова?
— Немає ніяких документів. Але я наплів йому сім мішків гречаної вовни про постанови, книги, правила та ритуали братства. Він сподівається дізнатися все без винятку, перш ніж покине мій будинок.
— Він не дуже далекий від істини, — похмуро сказав Мак-Ґінті. — А чи не спитав він, чому ви не принесли документи з собою?
— Аякже, питав. Але не можу ж я тягати їх із собою, коли мене й так підозрюють — і та, й інша сторона, і ще сьогодні капітан Мервін підходив до мене на станції...
— Авжеж, я чув, — підтвердив Мак-Ґінті. — Боюся, вся важкість цієї справи ляже на ваші плечі, Мак-Мурдо. Звісно, ми можемо потім кинути тіло в стару штольню, але ж ніяк не заперечити той факт, що Едвардс жив у Латці Гобсона й що ви сьогодні туди їздили.
Мак-Мурдо стенув плечима.
— Якщо будемо діяти розумно, вбивства не доведуть. За моїм будинком не стежать, і жодна жива душа не знатиме, що він приходив туди. Головне, раднику, поясніть хлопцям подробиці плану. Ви всі прийдете заздалегідь. Він з’явиться о десятій і тричі постукає. Я впущу його та замкну двері. Тоді він наш.