Якщо ви усвідомили власну гріховність, то не чекайте, поки станете кращими. Чимало людей вважають себе недостойними, щоб прийти до Христа! Чи сподіваєтеся ви стати кращими завдяки власним зусиллям? “Чи мурин відмінить коли шкіру свою, а пантера — плями свої? Так і ви не можете чинити добре, навчені чинити лихе” (Єремії 13:23). Допомогти вам може тільки Бог. Не слід чекати, коли з'являться переконливі докази, кращі можливості або святіші нахили. Самі ми нічого не вдіємо. До Христа ми повинні прийти такими, якими є.
Але нехай ніхто не обманюється думкою, що Бог через Свою велику любов та милість спасе навіть тих, котрі відкидають Його благодать. Надзвичайна мерзенність гріха може бути зрозумілою тільки в світлі Голгофського хреста. Якщо хтось запевняє, нібито Бог занадто милосердний, аби відкинути грішника, нехай подивиться на Голгофу. Христос узяв на Себе вину грішних людей і постраждав за них саме тому, що для спасіння людства не було іншого шляху і без цієї Жертви людство не могло б звільнитися від згубної сили гріха, відновити спілкування зі святими істотами та знову повернутися до духовного життя. Любов, страждання і смерть Сина Божого свідчать про потворність гріха і про те, що, тільки підкоривши себе Христові, ми можемо позбутися влади гріха і мати надію на життя, сповнене високих ідеалів.
Іноді люди, виправдовуючи своє небажання розкаятися, порівнюючи себе з тими, хто називає себе християнами, кажуть: “Я не гірший за них. У них не більше самовідреченості, стриманості та розсудливості, аніж у мене. Вони полюбляють задоволення і так само догоджають собі, як і я”. Такі люди використовують недоліки інших, щоб виправдати нехтування власними обов'язками. Але гріхи та недоліки інших не можуть бути виправданням для нас, бо Господь не ставить нам у приклад недосконалість інших людей. Святий і безгрішний Син Божий — Взірець для нас; і ті, хто нарікає на поведінку християн, повинні були самі показати кращий і благородніший приклад своїм життям. Якщо вони так добре розуміють, яким повинен бути справжній християнин, чи не стає їхній гріх від цього ще більшим? Вони знають, як потрібно правильно поводитися, але відмовляються це робити.
Гаяння часу небезпечно! Не відкладайте визнання своїх гріхів та пошук чистоти серця через зв'язок з Ісусом. Саме в цьому тисячі людей роблять помилку, котра призводить їх до вічної загибелі. Немає потреби говорити проте, що людське життя є коротким і непевним, але саме в цьому приховується страшна небезпека, яку ми недооцінюємо. Вона полягає у небажанні людей негайно покоритися благаючому заклику Святою Духа залишити гріховне життя. Отож, яким би малим не здавався гріх, той, хто потурає йому, може загинути навіки. Те, чого ми не перемогли, переможе нас і призведе до загибелі.
Адам і Єва переконували себе, що така дрібниця — скуштувати заборонений плід — аж ніяк не може мати тих жахливих наслідків, про які попереджував Бог. Але ця незначна провина стала порушенням незмінного і святого Божого Закону. Вона роз'єднала людину з Богом і відкрила шляхи до смерті та невимовного страждання, що заполонили світ. Споконвіку від землі підноситься плач і ридання, все Боже творіння стогне і страждає від наслідків непослуху людини. Навіть Небо відчуло на собі руйнівний вплив повстання проти Бога. Голгофський хрест стоїть як пам'ятник виняткової Жертви, необхідної для відкуплення порушників Божого Закону. Не будемо вважати гріх дрібницею!
Кожне порушення Закону Божого, зневажливе ставлення або відкинення благодаті Христа обертаються проти самої людини, роблячи її серце жорстоким, ослаблюючи волю, притупляючи розум. Вона стає не тільки менш схильною до послуху, а й менш здатною підкорятись ніжним благанням Святого Духа Божого.
Багато людей заспокоюють свою стурбовану совість думкою про те, що можуть звернути зі шляху зла, коли тільки захочуть цього. їм здається, нібито вони можуть нехтувати милостивими Божими закликами і водночас залишатися чутливими до них; що навіть діючи всупереч Духові благодаті, навіть ставши на бік сатани, зможуть у найскрутнішу хвилину змінити своє життя. Але це не так легко зробити. Досвід і звичаї минулого гріховного життя настільки змінюють характер людини, що потім лише в небагатьох може виникнути бажання стати подібними до Христа.
Навіть одна негативна риса характеру, одне гріховне бажання, котре людина постійно плекає у серці, врешті-решт, зведе нанівець силу Євангелія. Кожне потурання гріху віддаляє душу від Бога. Людина вперто виявляє невір'я і холодну байдужість до Божої правди, а потім лише пожинає те, що посіяла. У всій Біблії немає серйознішого застереження віл легковажного ставлення до зла, ніж у словах мудрого Соломона: грішник “у путах гріха свого сидить” (Приповісті 5:22).
Христос готовий звільнити нас від гріха, але не примушує до цього волю людини. Якщо, заплутавшись у гріхах, ми повністю схилилися на бік зла і не бажаємо звільнитись та прийняти Божу благодать, то що ж Він може зробити? Ми губимо себе самі, якщо вперто відкидаємо Його любов. “Ось тепер час благодатний, ось тепер спасіння” (2 Коринтянам 6:2). “Нині, як почуєте голос Його, не будьте жорстокими” (Євреям 3:7—8).
“Чоловік дивиться на лице, а Господь дивиться на серце” (1 Самуїлова 16:7) — на людське серце з усіма суперечливими почуттями радості та смутку, таке непостійне й норовливе, в якому так багато нечистоти і неправди… Бог знає, що керує людським серцем, його намірами і цілями. Ідіть до Нього, якою б заплямованою не була ваша душа. Подібно до псалмиста, відкрийте її потаємні куточки перед Його всепроникливим зором, щиро благаючи: “Випробуй, Боже, мене, — і пізнай серце моє, досліди мене, — і пізнай мої задуми, і подивись, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь” (Псалми 138:23—24).
Багато людей визнають лише “релігію розуму”, приймаючи вигляд благочестя, в той час як їхнє серце залишається неочищеним. Нехай вашою молитвою буде: “Серце чисте сотвори мені, Боже, і віднови в мені духа правого” (Псалми 50:12). Будьте чесні самі з собою! Будьте такими ж серйозними та невідступними, як і в тому випадку, коли б вам загрожувала смертельна небезпека. Це питання розв'язується поміж Богом і вашою душею, причому розв'язується для вічності. Сама лише марна надія, за котру ви намагалися триматись, може виявитися для вас згубною.
Вивчайте Слово Боже з молитвою. Це Слово відкриває вам у Законі Божому і в житті Ісуса Христа великі принципи святості, без яких “ніхто не побачить Господа” (Євреям 12:14). Воно переконує нас у гріховності і ясно показує шлях спасіння. Прислухайтеся до нього як до голосу Божого, що промовляє до вашої душі.
Зрозумівши потворність гріха і справжній свій стан, не впадайте у відчай, бо саме грішників прийшов спасти Христос. Нам не потрібно примиряти Бога із собою, адже — о, незбагненна любов! — “Бог у Христі примирив із Собою світ” (2 Коринтянам 5:19). Ніжною любов'ю Бог привертає до Себе серця Своїх заблудних дітей. Ніхто із земних батьків не буває таким терплячим до недоліків і помилок своїх дітей, як Бог до тих, кого Він прагне спасти. Ніхто не може ніжніше умовляти грішника, ніж Він. Жодна людина не здатна на це. Усі Його обітниці, всі застереження є виразом безмежної Божої любові.
Коли до вас наближається сатана і переконує, що ви великий грішник, погляньте на свого Відкупителя й зверніть увагу на Його заслуги. Тільки світло, одержане від Нього, може допомогти вам. Визнайте ваш гріх, але скажіть дияволу: “Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників” (1 Тимофію 1:15) і що Його незрівнянною любов'ю ви можете спастись.
Якось Ісус розповів Симону про двох боржників. Один з них був винен своєму панові невелику суму, а другий — значну, але пан простив їм обом. Христос запитав Симона, котрий з боржників більше любитиме свого пана. Симон відповів: “Той, котрому більше прощено” (Луки 7:43). Ми були великими грішниками, але Христос помер, щоб ми могли бути прощені. Його Жертва є цілком достатньою, щоб Він міг благати Отця про наше спасіння. Ті, котрим Він більше простив, більше Його й любитимуть. Ближче, ніж інші, вони стоятимуть біля Його престолу і славитимуть Його за безмежну любов і велику жертву. Ми найкраще зрозуміємо мерзенність гріха тільки тоді, коли у всій повноті усвідомимо Божу любов. Коли ми бачимо, якою великою є Божа милість до нас, коли починаємо дещо розуміти про велику жертву Христа, принесену за нас, наше серце сповнюється вдячністю та ширим каяттям.