Куди їдете?
Я йду посрати.
Куди їде вантажівка?
Не знаю.
Тобто не знаєш? Зніми маску.
Він стягнув маску через голову й тепер тримав її у руках.
Тобто не знаю, сказав він.
Не знаєш, куди їдете?
Ні.
Що за пальне?
Дизельне.
Скільки його у вас?
У кузові три бочки по 200 літрів.
Патрони є?
Він зиркнув назад на дорогу.
Я наказав не озиратися.
Ага. Є.
Де взяли?
Знайшли.
Брешеш. Що їсте?
Що знайдемо.
Що знайдете.
Ага. Він глянув на хлопця. Ти не вистрелиш, сказав.
Думаєш?
У тебе лише дві кулі. Чи одна. Вони почують постріл.
Вони так, а ти ні.
Чого це?
Бо куля летить швидше за звук. Буде у тебе в голові ще до того, як ти її почуєш. А щоб почути, тобі потрібна лобова частка, а ще такі штуки, як горбик і скронева звивина, але їх у тебе вже не буде. Все перетвориться на суп.
Ти лікар?
Я ніхто.
У нас там поранений. Може, допоможеш? Не пошкодуєш.
Я що, схожий на дебіла?
Та хтозна, на кого ти схожий.
Чого ти на нього дивишся?
Куди хочу, туди і дивлюся.
Ні. Ще раз глянеш, я тебе вб'ю.
Хлопець сидів, закривши голову руками, і визирав між ліктями.
Закладаюся, хлопець голодний. Чому б нам усім не піти до вантажівки? Поїмо там щось. Чого ти такий упертюх?
Нема у вас їжі. Іди-но.
Куди?
Іди.
Нікуди я не піду.
Не підеш?
Ні. Не піду.
Якщо ти думаєш, що я тебе не вб'ю, то помиляєшся. Та краще ми разом пройдемося по дорозі два-три кілометри, а потім я тебе відпущу. Нам більше нічого не треба. І ти нас не знайдеш. Навіть не знатимеш, куди ми пішли.
Знаєш, що я думаю?
Що?
Що ти сцикло.
Він відпустив ремінь, той упав на дорогу разом з усім начинням. Фляга. Старий полотняний армійський патронташ. Шкіряні піхви для ножа. Коли він підвів очі, побачив, що той дорожній щур уже стоїть з ножем у руці. Лише два кроки — і той негідник був між ним і дитиною.
І що ти збираєшся з цим робити?
Той не відповів. Він був кремезний, але дуже спритний. Різко нахилився, згріб хлопця, розвернув його і підхопився, притискаючи дитину до грудей і тримаючи ніж біля її шиї. Тоді чоловік впав навколішки, повернувся до них, тримаючи револьвер обома руками, прицілився, балансуючи на колінах, і вистрілив із відстані менш як два метри. Нападник одразу впав навзнак, і з дірки на лобі забулькала кров. Хлопець лежав біля ніг чоловіка з відсутнім виразом обличчя. Батько запхав револьвер за пояс, закинув наплічник на спину, підхопив хлопця, перевернув, підняв і посадив собі на плечі, а потім прожогом кинувся бігти старою дорогою, притримуючи хлопцеві коліна, поки той не стиснув його голову, весь у запеченій крові, німий як риба.
У лісі вони натрапили на старий залізний міст, де напівзникла дорога перетинала напівзниклий потік. Він зайшовся кашлем, насилу дихаючи. Спустилися з дороги в ліс. Він відвернувся й зупинився, хапаючи ротом повітря й напруживши слух. Нічого не чутно. Похитуючись, здолав ще десь кілометр, потім впав навколішки і поклав хлопця на попіл і листя. Витер кров із його обличчя й обійняв. Усе добре, сказав він. Усе добре.
Того довгого холодного вечора, коли темрява спустилася на землю, він почув їх лише раз. Міцно притис до себе сина. Кашель застряг у горлі. Хлопець був такий кволий і худий, що це відчувалося навіть крізь куртку, ще й тремтів, як у пропасниці. Хтось шурхотів листям, спинився. Потім рушив далі. Вони ішли мовчки, не перемовлялися, і від цього було ще зловісніше. Опустилася ніч, було пронизливо холодно, і хлопця аж трусило. Місяць не пробивався крізь морок, і не було куди йти. У наплічнику лишилася тільки одна ковдра, тож він дістав її і вкрив хлопця, а потім розстібнув куртку і притиснув дитину до себе. Вони доволі довго так пролежали, але почали замерзати, тож зрештою він сів і промовив: Треба рухатися. Не можна тут просто лежати. Роззирнувся, але нічого не розгледів. Він промовляв у бездонну й безмежну темряву.
Спотикаючись, вони брели крізь ліс. Він тримав хлопця за руку, а другу виставив перед собою. Якби він заплющив очі, навряд бачив би гірше. Хлопця загорнув у ковдру і наказав її не загубити, бо потім не знайдеш. Син просив його понести, але батько наказав рухатися далі. Вони спотикалися і падали, поки глибокої ночі, задовго до світанку, хлопець не впав, вже не в змозі підвестися. Він загорнув сина в куртку та ковдру й сів, погойдуючи його на руках. Одна-єдина куля в барабані. Не дивишся правді у вічі. Не дивишся.