Вони отаборилися на уступі біля дороги, на протилежному березі замерзлого струмка. Вітер здув попіл із льоду, і той виявився чорним, тож струмок скидався на базальтову стежку, що в'юнилась у лісі. Вони збирали хмиз на північному боці схилу, бо там було сухіше, завалювали цілі дерева й тягнули їх до місця ночівлі. Розпалили вогнище, розстелили брезент і розвісили на кілках вологий одяг, який парував і смердів, сиділи голі, загорнувшись у коци, і чоловік поклав ноги хлопця собі на живіт, щоб зігріти їх.
Уночі хлопець прокинувся, схлипуючи, і чоловік його обійняв. Тсс, сказав він. Тсс. Усе добре.
Мені наснився поганий сон.
Я зрозумів.
Розповісти тобі?
Якщо хочеш.
У мене був механічний пінгвін, заводиш його, і він ходить-перевалюється й махає крилами. Ми були в тому домі, де колись мешкали, і він вийшов з-за рогу, але ж ніхто його не заводив, і це було дуже страшно.
Уже все добре.
Уві сні було значно страшніше.
Знаю. Сни можуть бути дуже страшними.
Чому мені наснився страшний сон?
Не знаю. Але тепер усе добре. Я підкинув дров у багаття. А ти спи.
Хлопець не відповів. А потім сказав: У ньому навіть ключик не обертався.
Тільки за чотири дні вони подолали снігову лінію, але й пізніше на деяких поворотах лежали білі латки, а сама дорога була чорною і мокрою від води, що стікала з гір, хоч ті були далеко. Вони йшли краєм глибокого яру, а далеко внизу в темряві вирувала річка. Вони стали послухати.
На протилежному боці каньйону — високі скелі з тонкими чорними деревами, що чіпляються за урвище. Шум води стих. А потім знову стало чутно. Знизу віяв холодний вітер. Їм знадобився цілий день, щоб дістатися до річки.
Вони залишили візок на стоянці та рушили через ліс. Від річки долинав глухий грім. Це водоспад заввишки десь метрів двадцять п'ять. Вода зривалася з виступу і крізь сіру заслону імли падала у ковбань. Вони відчули запах вологи й холод, яким віяло від води. Волога річкова рінь на уступі. Чоловік спостерігав за хлопцем. Ого, вигукнув той. Не міг відвести очей від усього цього.
Він присів і зачерпнув жменю камінців, понюхав їх і зі стукотом висипав. Шліфована галька, кругла і гладенька, ніби скляні кульки, кам'яні льодяники з прожилками та смужками. Чорні кружальця та шматочки відшліфованого кварцу — усе сяяло в річковій млі. Хлопчик підійшов ближче до річки, присів і вмився темною водою.
Водоспад падав майже в самісінький центр ковбані. Навколо кружляло сіре скипіле молоко. Вони стояли пліч-о-пліч і перекрикували гуркіт.
Холодна?
Так. Крижана.
Хочеш покупатися?
Не знаю.
Звісно, хочеш.
А можна?
Ходімо.
Він розстібнув куртку і скинув її на рінь, хлопець підвівся, вони роздяглися і разом зайшли у воду. Стояли, тремтячи, бліді, як привиди. Хлопець так схуд, що в чоловіка аж серце стислося. Він стрімголов пірнув і випірнув, хапаючи повітря, повернувся і встав, ляскаючи по тілу руками.
Там мені з головою? гукнув хлопець.
Ні. Пливи.
Він розвернувся і доплив до потоку, що бив по ньому. Хлопець стояв у ковбані по пояс, охопивши руками плечі, і підстрибував. Чоловік повернувся і, діставшись до хлопця, підтримував його, поки той плавав колом, хапаючи ротом повітря і гамселячи по воді руками й ногами. У тебе добре виходить, сказав чоловік. Дійсно добре.
Тремтячи, вдяглися і потім стежкою пішли вздовж річки вгору. Вони підіймалися повз скелі туди, де річка, здавалося, щезала, і він обережно підтримував хлопця, що ризикнув вилізти на самісінький край. Річка вихлюпувалась через край і падала просто в ковбань. Геть уся річка. Хлопець вчепився у батькову руку.
Справді високо, сказав він.
Доволі високо.
Якщо впасти, помреш?
Заб'єшся. Довго летіти.
Справді страшно.
Ішли лісом. День згасав. Прямували низьким рівним берегом уздовж верхів'я річки поміж величезних мертвих дерев. Родючий південний ліс, де колись росли подофіл і зимолюбка. А ще женьшень. Чорніло вогке мертве гілля рододендрона, скручене й вузлувате. Він зупинився. Помітив щось у прілому листі й попелі. Нахилився і розчистив місце під ногами. Невеличка колонія, зіщулені, сухі та зморшкуваті. Він узяв один, підняв і понюхав. Потім відкусив краєчок і пожував.