Вони були природодослідники й садівники, вирушали в тривалі й нелегкі мандри на острови Малайського архіпелагу, щоб добути нові експонати для Бюйтензорзького зоологічного музею або нові зразки рослин для ботанічного саду. Руками російських учених висаджено тут тисячі рідкісних дерев і, як пам'ять про далеку Батьківщину, алею російської горобини. Вона росте й досі.
Але займалися вони не тільки зоологічним музеєм і садом. В Індонезії наші вчені продовжували справу Миклухо-Маклая і так само, як і він, ставали на захист індонезійського народу.
Професор Краснов писав:
«Хоча ось уже 300 років, як з гордістю запевняють голландці, Ява не знає, що таке рабство, та насправді все її багатомільйонне населення перебуває в цілковитій кріпосній залежності від голландської адміністрації. Як наші кріпаки, яванці відбувають панщину, працюючи один день у тиждень на державних плантаціях, не рахуючи тих земських повинностей, які лежать на них у поселеннях і які вони відбувають натурою й грошима… Знаряддям морального пригнічення місцевого населення голландці обрали теорію «вищої раси»'. Термін цей, смішний для сучасного антрополога, на Яві звучить далеко не як анахронізм».
Стаття Краснова, яка викривала голландських расистів, обійшла всю Європу. Лондонський тижневик «Санді таймс» надрукував з цього приводу фейлетон. «Чи знаєте ви, ким є голландець в очах тубільця Нідерландської Ост-Індії, на думку самих голландців?» — запитувала газета й далі відповідала словами харківського професора: «Голландець в очах тубільця є представник величезної держави, яка керує, між іншим, і маленьким Ост-Індійським архіпелагом, є людина, наділена розумом нескінченно вищим, ніж у малайця, і знаний якої такі високі, що недосяжні малайському розумінню; нарешті, в очах малайця голландці володіють грошовими багатствами, що в кілька разів перевищують статки малайських князів, а моральні якості європейців незрівнянно вищі, ніж у жовтошкірих».
«Нічого не скажеш, — писав уїдливо фейльєтоніст, — голландці — боги, велика й могутня їхня священна держава. Лишень самовпевнений невіглас може подумати, буцімто Голландія, якщо перенести її в ост-індійські тропіки, загубиться серед островів Малайського архіпелагу, як голка в копиці сіна».
То була основа теорії про «вищу расу», міф, створений голландцями для «морального придушення місцевого населення». Краснов наважився його розвінчати й одразу ж за це поплативсь. Уряд Голландії оголосив Андрія Миколайовича персоною «нон грата». З Бюйтензорга він змушений був виїхати, не завершивши з успіхом розпочаті наукові дослідження.
Мабуть, найколоритнішою особистістю з тих, хто приїжджав на Яву з Росії і працював у Бюйтеизорзькому ботанічному саду після Миклухо-Маклая, був натураліст-аматор Василь Малигія. Він читав праці Миклухо-Маклая, захоплювався ними й палко мріяв побачити Малайські острови.
Щоб попасти на Яву, — йому довелося найнятися матросом на торгово-пасажирський пароплав. Якраз на тому пароплаві плив на. Яву і професор Краснов. Андрій Миколайович був чоловіком компанійським, тому на пароплаві швидко з усіма перезнайомився. Про Малигіна він чув раніше. З ним він заприятелював і запросив разом їхати в Бюйтензорг. За його рекомендацією Трейб зарахував Малигіна науковим співробітником однієї із своїх лабораторій. Це був єдиний натураліст з Росії, якого злигодні змусили працювати в Бюйтензорзькому ботанічному саду штатним працівником, тобто бути підлеглим голландцям.
Через кілька місяців Краснова з Ост-Індії вислали. Малигін з-поміж росіян лишився на Яві один. Він писав велику наукову працю про тропічну флору й хотів довести її до кінця в Бюйтензорзі. Через три роки, коли праця начорно була закінчена й Малигін вже зібрався повертатися на батьківщину, плани його несподівано змінилися.
Він довідався, що голландці надумали знову напасти на острів Ломбок. Цей маленький острівець був найгероїчніший з усіх островів Малайського архіпелагу. До 1895 року його населення ще зберігало незалежність, хоч на інших островах Ост-Індії голландці хазяйнували вже понад триста років. Наприкінці 1894 року, призначаючи нового генерал-губернатора, уряд Голландії наказав йому будь-що оволодіти неприступним островом. До нападу готувалися численні військові сили.