— Ти знайшов підкоп, Хасіне, — сказав він. — І свіженький. Так, кабан тут був недавно. Тепер ми його вистежимо.
Пан Лайфорд пришвидшив ходу, і Гассан намагався не відставати. Лайфорд знайшов іще один підкоп, потім ще один, і був певен, що йде по сліду, отож далі побіг підтюпцем, аж рушниця двигтіла в його руках, наче древко прапора у прапороносця. Протримавшись хвилин п’ять у такому темпі, Гассан повернувся до Коліна зі словами:
— Господи, я більше не можу!
І Колін погодився:
— Я теж.
Обидва покликали:
— Пане Лайфорд!
Той обернувся і зробив кілька кроків назад, до них.
— Що таке, хлопці? Ми йдемо по сліду. Ще трохи — і побачимо кабана, я відчуваю це.
— Можна трохи повільніше? — запитав Гассан. — Або трохи перевести подих? Або перевести подих і потім іти повільніше?
Лайфорд зітхнув.
— Хлопці, якщо ви не сприймаєте серйозно полювання на диких свиней, я можу просто залишити вас тут. Ми напали на слід, — прошепотів він збуджено, — і зараз не час розпускати нюні.
— Гаразд, тоді, може, краще залиште нас тут, — запропонував Колін. — Ми, типу, будемо захищати тил, якщо кабан обійде вас ззаду.
Пан Лайфорд здавався дуже розчарованим. Він стиснув губи і сумно похитав головою, наче вболівав за пропащими душами, які не бажали виснажувати свої тіла в погоні за дикими свинями.
— Гаразд, хлопці. Я повернуся по вас. І тоді вам доведеться допомагати мені нести величезного кабана.
Він рушив, тоді зупинився і витяг свою жерстянку з тютюном.
— Ось, тримай, — прошепотів він, простягаючи її Коліну. — Боюся, щоб свиня не внюхала.
— О, дякую, — сказав Колін, і Лайфорд повернувся на дистанцію й побіг лісом у пошуках нових, свіжіших підкопів.
— Що ж, — сказав Гассан, опускаючись на повалене дерево. — Було весело. Господи, я й не думав, що на полюванні треба так багато ходити. Мені більше імпонує спосіб Ліндсі — сидіти на дереві, пильнувати й чекати, поки кабан сам прийде.
— Так, — сказав Колін неуважно.
— Слухай, ти взяв диктофон? — запитав Гассан.
— Так. Для чого?
— Дай.
Колін витяг диктофона з кишені й простягнув йому. Гассан ввімкнув запис і промовив, імітуючи «Зоряний шлях»:
— Бортовий журнал. Зоряна дата 9326.5. Полювання на диких кабанів — надзвичайно нудна штука. Я, мабуть, подрімаю трохи, а мій чудовий напарник із планети Вулкан маякне мені, якщо наблизиться надзвичайно небезпечний дикий кабан.
Гассан повернув диктофон Коліну, сповз на землю і приліг, примостившись під поваленим деревом. Наостанок промовив із уже заплющеними очима:
— Оце — найліпше полювання.
Колін якийсь час посидів, спостерігаючи, як вітер смикає дерева, а над ними пропливають хмари, і зрештою його думки полетіли далеко. Їх напрямок був передбачуваний — він засумував за Нею. Вона досі була в таборі, а там не дозволяли користуватися мобільником, принаймні торік було так. Але про всяк випадок він витягнув телефон із глибокої кишені камуфляжних штанів. Зв’язок, на диво, був, але пропущених дзвінків не було. Він подумав, чи не подзвонити самому, але вирішив, що не варто.
Він подзвонить, коли закінчить Теорему. Це повернуло його думки до Теореми і, здавалося, нездоланної Аномалії № 3. Вісімнадцять із дев’ятнадцяти Катрін укладалися в теорію, та ця зовсім незначна цятка на його «Катрінрадарі» щоразу набувала вигляду широко усміхненого обличчя. Він згадував її знову, обмірковував, чи не забув включити в розрахунки якийсь аспект її особистості. Слід визнати, що були знайомі тільки дванадцять днів, але весь сенс Теореми в тому й полягав, що вона мала працювати, хоч би ти й не знав когось близько. Катріна № 3. Катріна № 3. Хто б міг подумати, що саме вона, одна з найменш важливих для нього, покаже неспроможність Теореми!
Наступні півтори години Колін невпинно думав про дівчину, яку знав менше ніж два тижні. Та, зрештою, навіть він стомився від цього. Щоб збавити час, почав за звичкою переставляти букви в її прізвищі: Івенберг. І був вражений, коли склав анаграму «Не вберіг». Хоч це й не мало сенсу, адже не він, а вона його покинула.
Гассан засопів, розплющив очі й озирнувся довкола.
— Хай йому грець, ми й досі полюємо? Великому Таткові треба щось поїсти.
Гассан підвівся, поліз до накладних кишень своїх штанів і витяг два пом’ятих бутерброди в герметичних пакетах.
— Вибач, чуваче. Я спав на обіді.
Колін відкрутив фляжку, що висіла в нього на поясі, й вони сіли перекусити бутербродами з індичкою, запиваючи їх водою.