— То була моя помилка, мені не слід було торкатися цієї теми. Ой, Лі, я не народжена для правильного поводження з пристойними людьми! — скрикнула Рубі. — Усе, що я хочу, — це оживити огидно-монотонне життя цієї бідолашної закомплексованої дівчини! Зазвичай моя вульгарність чимало її забавляє, навіть коли я її шокую. Але явно не сьогодні.
— Це все через мене, мамо. Не знаю чому, але Елізабет мене не любить. — Він зсутулив плечі. — Однаково я не міг подарувати їй отієї образи, яку вона тобі кинула. Мабуть, її не навчили, що коли ти когось ображаєш, то мусиш бути готовою почути образу у відповідь.
— Ох, сину, я так сподівалася, що ви заприятелюєте! — Рубі стиснула йому руку. — Гадаю, нам слід вибачитися.
Раптом його очі стали холодними як крига і зловісними.
— Та я скоріше помру, аніж вибачатимуся! — злобно кинув він, різко підвівся і вийшов.
Спершись ліктями на стіл, Рубі сиділа посеред руїн обіду. Обхопивши голову руками, вона скривилася на свою тарілку. Тепер уже точно дня народження не буде.
Перевдягнувшись у бавовняні брюки, Лі пішов до локомотивного депо, де в неділю нікого не було, і знайшов одного залізного коня, що був частково розібраним. Він швидко віднайшов причину поломки і став ремонтувати, намагаючись позбутися поганого настрою. І лише через кілька годин він згадав, що так і не підірвав свій динаміт. Тепер, коли Елізабет порвала з жахливими Костеванами навіть дипломатичні стосунки, як же ж він досягне Александрової мети?
Гнів та образа, що їх відчувала Елізабет, мало відрізнялася від гніву та образи, що їх відчувала Нелл. Родина йшла до Кінрос-гаусу в загрозливій тиші, яку час від часу порушувала Анна, яка вигукувала ім’я отого нестерпного та гонористого молодика.
— Лі, Лі! — вигукувала вона, аж поки Нелл, менш скута умовностями, ніж її матір, не крикнула сестрі, щоб та заткнулася. Сенс цього вигуку Анна збагнула з його емоційного заряду — і натомість стала завивати.
«Ну то й що — я сама напросилася, — картала себе Елізабет, що пішла сьогодні в ту компанію в готелі „Кінрос“. — Для спілкування мені достатньо Рубі, і мені не потрібен отой огидний клоун в особі її безцінного сина. Такий освічений, такий шляхетно-вихований — а тільки й спромігся, що образити мене. Гадаю, йому відомо, що ми з Александром не спимо разом, але як він сміє натякати, що я нудна й нецікава? Списана, покладена на полицю, більше не дружина — хто б казав! Той, хто користується послугами райської пташки!»
Вона й досі сичала від злості, коли Нелл раптом спитала тоненьким голосочком:
— Мамо, а я й справді зарозуміла?
— Так! Жахливо зарозуміла! Ти — ще більший хвалько, аніж твій батько, а у нього, бачить Бог, зарозумілості вистачить і на сотню людей!
Знову почулося виття; Нелл рвонула вперед, бурею пронеслася сходами до своєї кімнати і гепнула дверима перед носом у Крильця Метелика. Елізабет, яка звільнилася від Джейд та Анни, не залишалося нічого іншого, як піти до себе і розревтися. Коли сльози припинилися, вона знову уявила його — ось він, стоїть на камені посеред озера. «Він зруйнував його, — подумала з жалістю Елізабет. — Тепер я вже ніколи не зможу туди піти».
Тієї ночі горіли дві лампочки — одна у спальні Рубі в готелі «Кінрос», а друга — у спальні Елізабет. Обидві жінки походжали кімнатою, неспроможні заснути. Наморившись у депо, Лі спав як убитий, і його не мучили сни про Елізабет. Він тепер точно визначив свою поведінку: віднині і аж до свого повернення до Англії він і близько не підійде до дружини Александра.
Більше того — уранці він поцілував матір і вирушив на коні до Данлі, щоб побачитися з Дьюї, які згоряли від бажання з ним познайомитися. Рубі вирішила податися слідком в екіпажі: вони відзначать його день народження в Данлі. Генріетта була лише трошки старшою за Лі і ще жодного разу не зустрічала хлопця, який би її зацікавив. «Хтозна? — подумала Рубі. — Може, вони сподобаються одне одному. Гадаю, Дьюї не будуть заперечувати».
Але історія повторилася — як і з Александром та Софією. Генріетті страшенно сподобався Лі, а він її зовсім не помічав.
— Господи, що ж не так з нашими дітьми? — невдоволено спитала Рубі в Констанци.
— Якщо коротко, сталося те, що вони — це не ми, Рубі. Однак мені здається, що тебе непокоять не Генріетта і Лі. То що ж?
— Лі та Елізабет вирішили, що вони терпіти одне одного не можуть.
— Гм-м-м, дивно, — так прокоментувала Констанція цю новину.
І вона заходилася вивуджувати правду з Лі за допомогою найхитріших наживок. Шляхом непрямих запитань та тлумачення непрямих та ухильних відповідей Констанція дізналася, що Елізабет страх як йому сподобалася. «А значить, — виснувала Констанція, — цілком можливо, що й Лі страх як сподобався Елізабет». А оскільки вони були людьми шанованими та шляхетними, то абсолютно підсвідомо і ненавмисно — у цьому Констанція не сумнівалася — розпалили сварку, щоб триматися подалі одне вІД одного. «Александре, тобі пощастило, а ти про це не знаєш», — подумала вона.