— Я дам знати кому слід, леді Кінрос, — сказав Джим Самерс, ховаючи своє роздратування; часу в нього було обмаль, і йому тільки й лишалося робити, що ганятися за Анною. — Якщо хтось помітить, що вона бродить, він неодмінно відведе її до мене або до Кінрос-гаусу. Це вас влаштує?
— Так, звісно. Дякую, — відповіла Елізабет, відкинувши ідею добрячого ляпасу як не лише марну, але й шкідливу.
На тому й зупинилися. За відсутності Александра та Рубі за все відповідав Самерс.
Але недовго. Елізабет якраз вела додому Анну, яка ні в чому не розкаювалася, а лише хихотіла, коли раптом з-за живоплоту на верхньому майданчику канатної дороги показався Лі. Вона зупинилася як вкопана і витріщилася на нього як заворожена. Анна верескнула і вирвалася з ослаблої руки матері.
— Лі, Лі! — загукала вона, підбігаючи до нього.
«Ця сцена схожа на ту, коли чоловік намагається стримати переросле цуценя, яке вертить хвостом, звивається і лізе цілуватися», — подумала Елізабет. Вона зраділа появі Лі навіть більше, аніж могла собі уявити. І з посмішкою, застиглою на губах, пішла до нього по траві.
— Відійди, Анно, відійди! — сказала Елізабет і, не втримавшись, розсміялася.
— Бачите, вона мене запам’ятала, — зі сміхом відповів Лі.
З’явилася Джейд і взяла під свою опіку Анну, яка спочатку впиралася, а потім швидко скорилася і посміхнулася сонячною безтурботною посмішкою.
Юнак остаточно перетворився на мужчину — йому, напевне, виповнилося двадцять п’ять минулого місяця. Хоча гладенька китайська шкіра і опирається досить довго старінню, все ж біля куточків його рота пролягли дві невеличкі виразні зморшки, яких іще не було, коли Елізабет востаннє бачила Лі в Англії; очі його стали печальнішими та мудрішими.
— Доктор Костеван, наскільки я розумію? — спитала вона, простягаючи руку.
— Леді Кінрос, радий вас вітати, — мовив він, беручи руку і цілуючи її.
Цього вона ніяк не очікувала і тому не знала, як реагувати; вона вивільнила свою руку з його долонь якомога делікатніше і пішла з ним до будинку.
— Наскільки я розумію, то — Анна? — спитав Лі.
— Так, це моя проблемна дитина.
— Проблемна дитина?
— Вона тікає від нас кожного разу, коли в неї з’являється нагода.
— Ясно. Напевне, це створює вам чималий клопіт.
Господи, хоч хтось став на її бік! Елізабет зупинилася і поглянула на Лі — і в ту ж мить пожалкувала: вона забула, наскільки небезпечно дивитися в його напрочуд дивовижні очі. Зашарівшись, вона шумно вхопила ротом повітря і відповіла:
— Ми з Джейд буквально збиваємося з ніг. Коли вона просто ховалася в саду, це було іще туди-сюди, але нещодавно її упіймали аж біля копрів. Гадаю, наступного разу її знайдуть десь у Кінрос-тауні.
— І ви не можете з цим змиритися, наскільки я розумію. А вам не вистачає для пошуків сестер Вонґ?
— Жасмин та Квітка Персика поїхали разом із твоєю матір’ю, але в моєму розпорядженні є Джейд, Перлина, Шовкова Квітка та Крильце Метелика. Мені потрібен хтось, кого б вона зовсім не знала і на кого б не звертала уваги. Джейд запропонувала наймолодшу сестру Вонґ — Півонію, але я не можу прохати двадцятидворічну дівчину взяти на себе відповідальність за Анну.
— Тоді залиште цю справу мені. Я попрохаю свого батька, щоб він знайшов мені жінку, яку не знає Анна і яка не дасть їй себе обдурити. Якщо Анна після Англії не змінилася, то вона швидко звикне до присутності незнайомої людини поблизу себе і не звертатиме на неї ніякої уваги, поводячись так, наче вона на самоті, — мовив Лі, відчиняючи двері і пропускаючи вперед Елізабет.
— Ой, Лі, я вам така вдячна!
— Не варто подяк, — сказав він і повернувся, щоб піти.
— А хіба ви не зайдете до нас? — здивовано і дещо ображено спитала Елізабет.
— Мабуть, ні. У вас немає опікунки.
— Про що ви кажете?! — вигукнула Елізабет, густо червоніючи. — Якщо пригадати, чим зараз займаються мій чоловік та ваша матір, це просто смішно! Заради Бога, заходьте, сідайте зі мною і попийте чаю.
Він схилив набік голову, вивчально подивився на неї крізь примружені повіки — і раптом на його щоках з’явилися ямочки Рубі. Він розсміявся і сказав:
— Гаразд, але лише один раз.
І вони сиділи в оранжереї і пили чай, а Елізабет засипала його запитаннями. Після навчання він захистив докторський ступінь у механічному машинобудуванні, пояснив Лі, хоча до того присвятив певний час вивченню геології.
— А ще я трохи попрацював у фондовій компанії, щоб зрозуміти, як функціонує ринок цінних паперів.
— І то був корисний досвід?