— Лі розчарував? Александре, ти несправедливий!
— А ось і ні, чорт забирай! Якщо я дозволю Лі чинити по-своєму, він перетворить «Апокаліпсис Ентерпрайз» на благодійне товариство для фінансування міжнародного соціалізму! Носиться з робітниками, як дурень зі ступою, — мої працівники і так отримують найвищу платню, аніж деінде, живуть у кращих та дешевших умовах у доглянутому місті — та вони катаються як сир в маслі! І яку ж вдячність я за це отримую? Ніякої, — прогарчав Александр.
— Ти таким не був, — сумно мовила Елізабет.
— А тепер — буду. Невдовзі почнуться важкі часи, і я не допущу, щоб наше підприємство збанкрутувало.
— Бог з ним, з Лі, ти хоч Нелл не посилай учитися наступного року, благаю тебе!
— Нелл поїде навчатися наступного року — і крапка. Зараз я потурбувався про те, щоб її та китайських хлопців навчили мистецтву самозахисту — і Донні Вілкінса також. Їх поселять у належному приміщенні, і вони будуть у повній безпеці. А тепер — іди геть, Елізабет, і дай мені спокій!
Отак усе і тривало аж до липня 1890 року, коли все, здавалося, враз змінилося.
Почалося з Бабки, у якої розвинулася серцева хвороба і якій Хунь Чі з медичної крамниці сказав, що вона мусить утриматися від роботи принаймні півроку. Александр увесь час перебував у поганому настрої, бо так і не зміг повернутися до ліжка Рубі, тому Елізабет не наважувалася звертатися до Лі з приводу заміни Бабки, але вона не мала іншого вибору, як звернутися до Александра. А той поглянув на неї так, наче вона з глузду з’їхала.
— Я знаю, що Бабка стала вам у великій пригоді — взяла на себе увесь тягар догляду за Анною, вивільнивши тебе та Джейд. Так чи не так? — уїдливо спитав він. — А тепер — назад до роботи, ви обидві. Не було жодної потреби платити ще одній неробі — будинок і так стає нам у грубі гроші!
— Але, Александре, Бабка дуже допомогла нам, бо Анна її не знала і тому не помічала. Завдяки цьому їй завжди вдавалося висліджувати Анну, — заперечила Елізабет, відчуваючи, як на очах виступають сльози, і намагаючись їх стримати. — Коли за Анною доглядаємо ми з Джейд, їй завжди вдається нас обдурити — вона така хитра! А їй не можна дозволяти гуляти де заманеться. А що, як з нею станеться нещасний випадок?
— А як далеко вона може зайти? — спитав Александр, піднявши брови у диявольському погляді. — Я видам наказ, щоб усякий, хто спіймає її біля копрів чи в місті, відводив її до тебе або до Самерса.
— Вибач, Джейд, — мовила Елізабет через кілька хвилин. — Нам з тобою знову доведеться пильнувати Анну.
— Та вона ж утече, — з нещасною міною заперечила Джейд.
— Так, утече. Однак смію сказати, що Александр має рацію, коли каже, що з нею навряд чи щось може трапитися.
— Міс Лізі, я зроблю все, щоб їй не вдалося мене обдурити.
— Я просто боюся, що вона в кущах упаде і що-небудь собі зламає. Як же шкода, що у нас більше не буде Бабки!
Два дні по тому Александр скликав збори правління; були присутніми лише Сунь, Рубі та Лі, бо чоловік Софії Дьюї був надто далеко, щоб прибути на збори вчасно. Александру не потрібен був іще один опозиціонер.
— Я зменшую видобуток шахти «Апокаліпсис» удвічі, — сказав він тоном, що не припускав заперечень. — Ціна золота падає і з часом впаде іще нижче. З огляду на це треба прибрати свої роги, поки нам їх не обламали. Що стосується вугільної шахти, то там у нас працює контингент робітників чисельністю п’ятсот тринадцять чоловік. Доведеться скоротити цю чисельність до двохсот тридцяти. У міському господарстві зайняті ще двісті робітників, головним чином китайці. Залишиться сто людей.
Упродовж тривалого часу ніхто й слова не сказав, а потім заговорив Сунь.
— Александре, «Апокаліпсис Ентерпрайз» здатне витримувати світову кризу іще багато років. Наразі золото складає лише незначну частину наших прибутків, то чому б нам не продовжити його видобуток? У нас тут є підвали, де його можна зберігати — за необхідності.
— І продовжувати збіднювати його запаси? Ні, я на це не піду, — сказав Александр.
— А яким чином ми збіднимо його запаси, якщо триматимемо його на складі?
— Ми збіднюватимемо його запаси в землі.
Лі стиснув пальці рук, намагаючись зберегти спокій.
— Одна з цілей розширення діяльності «Апокаліпсис Ентерпрайз» в інші сфери полягала в необхідності підвищення живучості підприємства, коли одна галузь компенсує втрати в іншій у лихі часи, — спокійно зауважив він. — І зараз саме час продемонструвати живучість і самодостатність нашого підприємства.
— Підприємство не має працювати у збиток, — сказав Александр.