— Ви помиляєтеся, взагалі-то кажучи.
Рубі поклала віяло і продемонструвала свою найчарівливішу посмішку — з ямочками на щоках, і протистояти цій посмішці було дуже важко.
— Значить, ви — представник профспілкової ради, Бід Тальгарт, — мовила вона. — Типово для вашого брата — палаєте бажанням звільнити робочий люд від експлуатації, але водночас не проминете вказати жінці її місце — на кухні, з дітьми, зі шваброю чи за пранням білизни. Я — Рубі Костеван, власниця цих мебльованих кімнат і палкий противник подвійних стандартів.
— Подвійних стандартів? — ошелешено спитав Бід.
— Ви — чоловік, і ви вільні матюкатися, а я жінка — і не вільна матюкатися. Тож до біса ці довбані і грьобані подвійні стандарти, чуваче! — Вона підпливла до нього і взяла під руку. — Ви досягнете більшого, якщо допустите жінок у ваше Чоловіче Змагання як рівних собі. Хоча я дотримуюся думки, що мало є чоловіків, які є рівними мені.
Він відтанув, сам не знаючи чому, може, тому що вона була вражаюче красивою та випромінювала гарний настрій. Зрештою, він змирився з її рукою навколо своєї і дав відвести себе до холу. Звісно, щойно він почув її ім’я, він відразу ж здогадався, хто вона така: коханка сера Александра Кінроса та член ради директорів підприємства «Апокаліпсис Ентерпрайз».
— І куди ми йдемо? — спитав він.
— Пообідати в моїй приватній їдальні.
Він зупинився.
— Я не можу собі цього дозволити.
— Будьте моїм гостем — і киньте завантажувати мені лайно про те, що ми — по різні боки барикад і що ви ніколи не їстимете з рук Мамони! Ви — молодий, упертий і запальний профспілковець, і, присягаюся, вам ще ніколи не доводилося сидіти за одним столом з мільйонерами. Тож скористайтеся можливістю побачити, як живуть ті, хто знаходиться потойбіч барикад.
— Тобто ті, хто складає одну соту відсотка.
— Визнаю свою помилку.
У фойє почувся гуркіт, а потім глухий стукіт падіння. Рубі та Бід обернулися і побачили якусь жінкоподібну істоту, яка лежала на підлозі, розкидавши руки-ноги навсібіч.
— От зараза! — мовила жінкоподібна істота, коли Бід допомагав їй підвестися на ноги. — Ненавиджу оці чортові довгі плаття!
— Познайомся, Нелл, це Бід. Біде, знайомтеся, це — Нелл, їй зараз чотирнадцять з половиною і вона щойно перейшла з коротеньких спідничок на довгі жіночі плаття, — пояснила Рубі. — На жаль, ми ще не встигли переконати її робити зачіску, і до того ж вона нізащо не бажає надягати корсет — хоч стріляй.
— Ага, ви — чоловік з профспілок, — мовила Нелл, супроводжуючи слова шерхотом своєї ненависної довгої спідниці. — Я — старша донька Александра Кінроса. — Її яскраво-блакитні очі виклично зиркнули на нього, коли вона сіла напроти за маленький круглий столик.
— А де Анна? — спитала Рубі.
— Знову кудись зникла, як зазвичай. Анна, — поінформувала Нелл Біда, — це моя молодша сестра. Вона розумово відстала — це та фраза, на яку я щойно натрапила у спеціальній літературі, тітонько Рубі. Мені вона подобається більше за просто «ненормальна», бо означає певну здатність думати, а не нездатність думати.
З головою, що йшла обертом, Бід Тальгарт пообідав разом з двома жінками, подібних яким йому іще ніколи не доводилося зустрічати. Лексикон Нелл був не такий грубий, як у Рубі, але він запідозрив, що то було через те, що вона його іще не знала і тому трохи соромилася і не довіряла, бо він, за визначенням, був ворогом її батька. Ні, він не винуватив її за вірність батьку. Як же ж вона була на нього схожа зовні! Але ж що це за огидне кубло, у якому живе сер Александр Кінрос, якщо його рідна донька запросто обідає з його коханкою? І називає її «тітонька Рубі»? Бо у міру того, як дівчина невимушено теревенила, він з неприємним відчуттям здогадався, що вона була повністю в курсі про справжній статус Рубі Костеван. Це вкинуло його в жах, незважаючи на те що він вважав себе вільнодумцем, тобто вільним від релігійних догм та світських обмежень, які релігія зумовлювала. «Занепад, моральний розпад, ось що це таке, — вирішив він. — Ці люди мають стільки грошей, що опустилися і деградували. Як древні римляни». Однак Нелл зовсім не видалася йому деградованою, незважаючи на її шокуючу відвертість. А потім він здогадався, що її голова заповнена мозком такої якості, зрівнятися з якою він і сподіватися не міг.
— Наступного року я поїду до Сіднея вивчати інженерну справу, — повідомила вона йому.
— Інженерну справу?
— Так, інженерну справу. Машинобудування. — Вона говорила з нарочитою терплячістю, наче розмовляла з ідіотом. — Тобто гірнича справа, металургія, законодавство стосовно хімічного аналізу руд і їх видобутку — ось що це таке. Во Чінь та Чан Мінь вчитимуться разом зі мною, а Ло Чі опановуватиме механіку та машинобудування. Таким чином, татко спрямовує нас трьох на роботу в його основній галузі — гірничовидобувній, один з нас займатиметься двигунами та динамо-машинами, а решта будуватимуть мости та проектуватимуть його оперний театр, — сказала Нелл.