— Але ж ти — дівчинка, а решта троє — китайці.
— А що тут такого? — погрозливо спитала Нелл. — Ми всі — австралійці, і всі маємо право на стільки освіти, скільки зможемо подужати. Як, на вашу думку, багаті люди розпоряджаються своїми життями? — різко спитала вона. — Відповідь така: ми чинимо так само, як чинять бідні люди, — байдикуємо, якщо ми ліниві, або ішачимо до всирачки, якщо ми підприємливі.
— А що ви знаєте про бідних людей, молода панно?
— Стільки, скільки ж і ви про багатих, — дуже мало.
Він змінив тему.
— Механіка — не професія для жінок.
— Яка бздура! — відрізала Нелл. — Може, ви вважаєте, що Во Чіня, Чан Міня та Ло Чі треба депортувати?
— Якщо вони вже тут, то ні. Але я дійсно вважаю, що китайську імміграцію необхідно спинити. Австралія — країна для білих людей, які отримують платню як білі люди, — з пафосом заявив Бід.
— Господи! — аж задихнулася від гніву Нелл. — Та китайці у сто разів кращі за ту п’яну й ліниву емігрантську публіку, яка юрмою пхається сюди з усіх куточків Британських островів!
Ця перепалка не переросла у відверту війну лише тому, що до кімнати увійшов Сем Вонґ з першою стравою. Обличчя Нелл освітила приязна посмішка, і, на превеликий подив Біда, вона заговорила з ним китайською.
— А скількома мовами ви розмовляєте? — спитав він після того, як Сем пішов. Він попробував тістечка з креветками в соусі і раптом відчув, що то є таке — гастрономічний рай.
— Мандаринським діалектом китайської — усі наші люди є мандаринцями, а не кантонцями, а ще я розмовляю латиною, грецькою, французькою та італійською. Коли я поїду до Сіднея, мені треба буде знайти вчителя німецької. Багато технічних текстів і газет виходять німецькою.
«Наші люди, — подумав він, крокуючи згодом через Кінрос-таун. — Наші люди — мандаринці, а не кантонці. Що, в біса, усе це означає? Я завжди дотримувався думки, що китаєць — він і є китаєць. Вочевидь, ми наштовхнемося на сильну протидію з боку сера Кінроса, коли влада почне вживати конкретних та енергійних заходів, спрямованих на заборону китайської імміграції. Цей закон має бути ухвалений на федеральному рівні; і всі наші білі бізнесмени будуть протидіяти цьому, бо вони можуть платити набагато менше новоприбулим китайським робітникам, аніж білим людям. Так, профспілки мають проштовхнути заборону на імміграцію через федеральний парламент. І це означає, що наша потреба в політичній організації є навіть більш нагальною і важливою, ніж чисто профспілкова діяльність.
От чорт! І треба ж цьому статися, що ця ситуація в Кінросі виникла саме зараз, коли ми маємо набагато небезпечнішу ситуацію у Квінсленді, а скватери з Нового Південного Уельсу утворили свою жалюгідну спілку фермерів-вівчарів! Якщо — ні, не якщо, а коли стригалі почнуть страйк, це буде порохова діжка. І я буду ой як потрібен у Сіднеї, а не в цьому болоті, попри все його золото. Білл Спенс зазнає такого тиску з боку стригалів, що йому доведеться наполягати на повсюдному введенні профспілок у стригальні сараї, а якщо йому вдасться залучити на свій бік портових вантажників у Сіднеї, то у нас буде гаряча пора. Але ж звідки взяти гроші на оплату страйку? Минулого року ми дали тридцять шість тисяч фунтів лондонським докерам, і вони мали змогу перемогти. Але зараз ми на мілині, без гроша в кишені. А тут мене ще в цей Кінрос занесло».
Біду дуже хотілося проникнутися симпатією до Сема О’Доннела, але чим більше він мав з ним справу, тим менше він йому подобався. Хоча Бід скоріше схарактеризував би його як безпорадного симпатягу, а не порушника спокою чи бунтівника. Той факт, що він мав багато друзів серед робітників збагачувальної фабрики та механічних цехів, але жодного — серед своїх колег, вказував на те, що він викликав роздратування у тих, хто працював разом із ним. Однак Бід твердо вирішив скористатися кращими рисами О’Доннела. Цей чоловік був привабливий, мав приємні манери, гарно говорив. А ще він ненавидів китайців, стосовно яких він був цінним джерелом інформації. Для профспілкової ради Кінрос та шахта «Апокаліпсис» були загадкою. Ні, сер Александр не робив якихось поблажок китайцям при скороченні персоналу. Вони теж втратили робочі місця, і приблизно в тій же самій пропорції, що й білі люди.