Потім Джейд знову підійшла до ліжка, тримаючи в руках тонкий кухонний ніж.
— Ти зіпсував життя моїй дитині, — мовила вона, перебираючи ніж у руках. — Узяв і зґвалтував невинне мале дитя, Семе О’Доннел. — Джейд пирхнула. — О, я знаю, що ти скажеш! Що вона сама про це попросила, що вона сама цього хотіла. Вона хотіла — з розумом трирічної дитини! Ти зґвалтував невинну беззахисну дівчинку, і ти за це заплатиш.
Із заткнутого кляпом рота почулося несамовите белькотіння, Семова голова завертілася туди-сюди, тіло почало здригатися і звиватися, але Джейд цього не помічала. Вона підняла ножа, кілька разів провела ним перед його очима і посміхнулася посмішкою тигриці.
Його перелякані очі, що мало не вилізали з орбіт, могли тільки дивитися — що ж вона з ними зробила, що він не міг їх заплющити? Замість заплющити очі він змушений був слідкувати за її рухами — вона підійшла до ліжка і взяла лівою рукою його геніталії. Вона відрізала їх нарочито повільно, штрикаючи плоть ножем; наштрикнула на нього одну червону кульку, відрізала її, потім знову погралася ножем, потім відрізала мошонку, після мошонки — пеніс, а Сем смикався і беззвучно викрикував свій біль і лють в нікуди і нікому. Джейд поклала страшний скривавлений трофей йому на груди, щоб з нього стекла кров, потім узяла пеніс та мошонку в ліву руку і відійшла вбік; кров з довгого тонкого ножа капала на підлогу. Кров з рани чвиркнула досить сильно, але не так нестримно, як після ампутації руки чи ноги; беззахисний та ослаблий, Сем тільки й міг, що дивитися на криваву калюжу в своєму паху, де колись були його геніталії, і відчував, як життя покидає його. І світло померкло в його і досі розкритих очах.
Усю ніч просиділа вона зі своїм липким трофеєм у руці, а ґвалтівник Анни повільно спливав кров’ю і помирав. Тільки коли світло несміливо просочилося крізь шпарини у віконницях, вона заворушилася, встала зі стільця і підійшла до ліжка, щоб поглянути на перекошене обличчя Сема О’Доннела. Його очі закотилися, а кляп був мокрий від крові, слини та шмарклів.
Потім Джейд вийшла з сараю, зачинила двері і подивилася, де собака. Ага — он він де! Він лежав, закляклий, біля шматка отруєного м’яса, який вона йому підкинула. Прощавай, Семе. Прощавай, Ровере.
Зміїною стежкою вона спустилася в місто, зайшла до поліційного відділка і гепнула на стіл ніж та геніталії.
— Я щойно вбила Сема О’Доннела, — сказала вона отетерілому від несподіванки та страху черговому поліціянту. — Бо він зґвалтував мою дитину Анну.
Розділ 4
Народження і смерть
«Що ж робити простому сержанту провінційного відділка поліції Нового Південного Уельсу в такій ситуації?» — спитав себе сержант Стенлі Твейтс, уставившись на драглеподібну масу на столі, яка привертала більшу його увагу, чим ніж і китаянка, що сиділа на лаві в кутку. Яєчка в мошонці були страшні і являли собою важкорозбірливе місиво, зате пеніс угадувався безпомилково. Нарешті він підвів очі і поглянув на Джейд, яка сиділа, опустивши голову і спокійно склавши руки на колінах. Звісно, він знав, хто вона така: нянька і служниця Анни Кінрос. Ця китаянка терпляче чекала кожної неділі біля церкви Святого Андрія, поки закінчиться служба і вийде леді Кінрос, ведучи за руку свою ненормальну доньку. Сержант знав, що цю дівчину звуть Джейд Вонґ.
— Ти не збираєшся здіймати тут ґвалт, Джейд? — спитав він.
Вона поглянула на нього і посміхнулася.
— Ні, сержанте.
— Якщо я не стану надягати на тебе наручники, ти не спробуєш втекти?
— Ні, сержанте.
Зітхнувши, він підійшов до стіни, зняв з телефону слухавку і кілька разів натиснув на важіль.
— З’єднайте мене з леді Кінрос, Еґґі! — крикнув він.
«Надто делікатна справа, — подумав він. — А Еґґі любить підслуховувати».
— Сержант Твейтс на лінії. Мені леді Кінрос, будь ласка.
Коли Елізабет узяла трубку, він не став їй нічого пояснювати і просто спитав, чи можна негайно прийти до неї і поговорити. А Еґґі нехай казиться від злості й губиться у здогадках!
Він швидко і професійно зібрав свою групу: якщо було тіло, то йому знадобляться принаймні іще два чоловіки; ага — і док Бертон, на той випадок якщо Сем О’Доннел іще живий. У Кінросі не було судового слідчого, і ця функція була ввірена доктору Парсонсу в Батерсті, де були розташовані окружні суди.
— У Кінрос-гаусі стався нещасний випадок, докторе, — мовив він, перекриваючи важке сопіння Еґґі. — Зустрінемося біля вагончика канатки — ні, часу на сніданок немає.