Нелл дізналася новину, коли спостерігала, як зі сховища дістають динаміт, і нетерпляче чкурнула нагору по стежині, не чекаючи, поки прийде вагончик. Усе горе та жах, які Елізабет ховала в собі, відразу ж відбилися на обличчі Нелл, коли вона стояла, уставившись на матір, а по її обличчю текли сльози, прокладаючи видимі русла на її вкритих брудом щоках. Її маленькі груди важко піднімалися та опускалися під забрудненим комбінезоном.
— Це — неправда! — скрикнула вона, коли Елізабет розповіла їй усю історію. — Цього не може бути!
— Що неправда? — стримано спитала Елізабет. — Що Джейд убила Сема О’Доннела чи що Сем О’Доннел — саме той чоловік, що зґвалтував Анну?
— Мамо, у тебе взагалі є які-небудь почуття? Сидиш, як манекен у вітрині! Точнісінько леді Кінрос! Джейд мені як сестра! А Крильце Метелика мені більше матір, аніж ти коли-небудь була для мене, Господи, прости, що скажеш! Моя сестра зізналася у вбивстві — як ви дали їй це зробити, леді Кінрос? Чому ви не заткнули їй рота рукою чи не змусили заткнутися в якийсь інший спосіб? Ви дозволили їй зізнатися! Ви не розумієте, чим це загрожує? Її взагалі не судитимуть судом присяжних! Судять тільки тоді, коли є сумніви стосовно винуватості. І це — робота присяжних. Єдина робота присяжних! Чоловіка або жінку, який не зречеться своїх показань, залучають до суду як підсудного і суддя просто виголошує йому вирок. — Нелл різко крутнулася на п’ятах. — Так, я зараз піду до поліційного відділка і поговорю з Джейд. Вона має зректися своїх показань! Якщо вона цього не зробить, її повісять!
Елізабет почула все, почула ненависть — ні, не ненависть, а антипатію до себе — в голосі доньки і, пропустивши ці жорстокі слова крізь своє серце, змушена була визнати їх правоту.
«Хтось закоркував пляшку, у якій міститься мій дух, моя душа, закоркував на віки вічні. Я горітиму в пеклі, я заслужила горіти в пеклі. Я не була ані дружиною, ані матір’ю».
— Якщо ти і справді збираєшся це зробити, — кинула вона навздогін Нелл, — то раджу тобі помитися і перевдягнутися.
Але Джейд відмовилася зрікатись. Сержант Стенлі Твейтс ніколи б і не подумав про те, щоб не дозволити міс Нелл побачитися з ув’язненою, тому Нелл пустили до камери, призначеної для порушників, що вчинили насильницькі дії. Ця камера знаходилася окремо від півдюжини камер, де утримувалися п’яниці та дрібні злодюжки.
— Джейд, вони ж тебе повісять, — заревла Нелл.
— Я не заперечую, щоб мене повісили, міс Нелл, — лагідно мовила Джейд. — Важливо, що я вбила ґвалтувателя Анни.
— Ґвалтівника, — механічно поправила її Нелл.
— Він зламав життя моїй дитинці Анні, тому мусив померти. Ніхто б інший не вдався до дій, міс Нелл. То був мій обов’язок — убити його.
— Навіть якщо ти вбила його — заперечуй це, Джейд! Тоді тебе відправлять на суд присяжних, ми зможемо навести всі пом’якшувальні обставини, я впевнена, що татко найме адвокатів, які — які б змусили Понтія Пілата відпустити Ісуса! Заперечуй свою вину, будь ласка!
— Я не можу цього зробити, міс Нелл. Я дійсно вбила його, і я цим пишаюся.
— О Джейд, ніщо не варте життя, особливо твого життя!
— Це не так, міс Нелл. Чоловік, який обдурює таку беззахисну дитину, як моя Анна, і змушує її задовольняти брудні забаганки, — це не чоловік, а гидотний смердючий слимак. Він заслуговує на те, що я зробила з Семом О’Доннелом. І я зробила б це знову, знову і знову. У моїй свідомості це залишиться як велика радість.
Ніщо не могло змусити Джейд змінити свою думку.
Наступного дня її посадили до поліцейської повозки і відправили до тюрми в Батерсті; один констебль правив кіньми, другий — сидів поруч. Вони і боялися її, і не боялися. Коли сержант Твейтс вирішив, що потреби в наручниках немає, вони подумали, що він просто дурень, але поїздка пройшла без інцидентів. Джейд Вонґ помістили до в’язниці приблизно в той самий час, коли на кінроському кладовищі було поховане тіло Сема О’Доннела, причому всі витрати на погребіння були оплачені Теодорою Дженкінс та кількома невтішними шанувальницями Сема. Преподобний Пітер Вілкінс виголосив зворушливу промову біля могили — він не став цього робити в церкві, щоб не прогнівити Бога в тому випадку, якщо Сем і справді зґвалтував Анну, — а жінки в траурі та чорних вуалях безутішно ридали побіля численних вінків.
Хоча поліція і обшукала Семів табір та його околиці з якнайбільшою і ревною ретельністю, їй не вдалося знайти нічого, щоб пов’язувало цього чоловіка з Анною. Ні предметів жіночого одягу, ні дешевих прикрас, ні хусточок з вишитими ініціалами. Нічого взагалі.