— Дякую, що запросили, — відповів Бід, швидко ставши на нижню сходинку і стараючись не торкатися дівчини. — Після екзаменів і перед від’їздом до Кінроса приходьте в гості до мене додому. Хочете вірте, хочете ні, але я — вправний кухар, якщо в мене є стимул готувати. У нашій родині всі діти мусили по черзі працювати на кухні. Моє помешкання буде чистішим, я обіцяю.
— Дякую, я залюбки прийду. Просто зателефонуйте мені через комутатор, — відказала Нелл і зачинила двері.
Бід Тальгарт задумливо ішов до Редферна, сумніваючись у своїх почуттях. Щось у ній його вабило — мабуть, оті безстрашність і впертість. Те, як вона бралася і добивалася того, що хотіла, але ніколи не починала завчасно. Цікаво, її батько знає, що їй страшенно хочеться бути лікарем? Медицина — це найбільш захищений чоловічий бастіон, мабуть тому, що коли вдуматися, то медицина — це найліпша стезя для жінки. Але сер Александр хоче, щоб вона допомагала йому в його бізнесі, і він звик наполягати на своєму. З іншого боку, маленька міс Нелл теж звикла наполягати на своєму.
Вони не бачилися від тієї вечері і аж до екзаменів, які Нелл здала з легкістю надзвичайною, бо після «практичних занять», які були корисними та пізнавальними, вона стала іще впевненішою в своїх силах. У якомусь куточку її свідомості крилося запитання: а що, як викладачі спробують її «зарізати» і поставлять завідомо низькі оцінки? Але на цей випадок у неї вже була заготовка. Тоді вона представила б свої екзаменаційні папери кому-небудь у Кембриджі, хто не знав би про її жіночу стать. І тоді факультету точних наук та його інженерному відділку світила б неприємна перспектива мати справу з судовим рішенням.
Але, мабуть, професор Воррен та його колеги вже затямили, що ця жахлива дівчина не зупиниться ні перед чим, а може, вони просто прагнули щедрих пожертв від її батька; якими б не були їхні мотиви, вони спонукнули їх поставити Нелл справедливі оцінки. І це в такій дисципліні, як інженерна справа, де відповіді були здебільшого «правильно-неправильно», означало, що Нелл випередила свій клас із жахаючим відривом між нею та Чань Мінем, який вийшов на друге місце, випередивши Во Чіня. Донні Вілкінс посів перше місце в цивільному будівництві та архітектурі, а Ло Чі — в інженерній механіці.
Нелл написала Біду на його домашню адресу і поцікавилася, чи й досі він готовий прийняти її у своєму будинку і почастувати вечерею. Бід теж відповів листом, указавши точну дату і час.
Однією із загадок стосовно Нелл, яка не давала Біду спокою, було її небажання демонструвати власну заможність. Коли Нелл, як і домовлялися, з’явилася о шостій через два тижні в суботу, вона спочатку під’їхала на трамваї, а потім пройшла кілька кварталів від торгового центру. Вона ж запросто могла гукнути екіпаж біля свого будинку і з комфортом проїхатися до Арнкліфа. На ній знову було сіре безформне плаття, край якого на цілі п’ять дюймів піднімався над її щиколотками — що було б дуже сміливо, якби плаття було, скажімо, яскраво-червоного або якогось іншого крикливого кольору. Капелюха на голові не було — іще одне порушення загальноприйнятих правил, — не було на ній і коштовностей, а її звична шкіряна сумка висіла через плече.
— А чому на тобі таке коротке плаття? — спитав він, зустрівши її біля хвіртки на вході у двір.
Нелл відповіла не відразу, бо її захоплений погляд був прикутий до подвір’я.
— Біде, а ти молодець! Добряче посмикав бур’яни. А можна подивитися на город за будинком?
— Так, звісно, що можна, до речі, якщо придивитися, то видно, що й черевце зникло, — відповів він. — Ти мала рацію, мені потрібні були фізичні вправи. Та все ж таки — чому на тобі таке коротке плаття?
— Тому що я не люблю платтів, які згрібають пилюку, — відказала Нелл, скорчивши міну. — Погано, коли вимазується підошва й низ черевиків. А іще гірше, коли вимазується те, що не можна кожного разу мити.
— А ти що — миєш свої черевики?
— Звісно, якщо доводиться бувати в якихось жахливих місцях! Ти подумай лишень, яка тільки гидота може до них прилипнути! На вулицях повно шмарклів, коли якийсь тип просто так бере і шмаркається на тротуар — бр-р-р, яка гидота! Не кажучи вже про ригачку, собаче лайно та гнилу капусту.
— До речі, про шмарклі та плювки. Нам доведеться ввести штраф за плювання у трамваях та залізничних вагонах. Бачиш, штори — чисті, вікна — також, — сказав Бід з прихованою гордістю.
Але провів він її до будинку вже без гордості, бо пристойних меблів там не було: старий диван з проваленими пружинами, конторка і великий подряпаний стіл зі стільцем, підсунутим до нього. Однак біля кухонного столу тепер гордо стояли аж два стільці, а коробок з-під апельсинів зник. Підлога являла собою або голі дошки, або дешевий лінолеум, але хтось повідшкрібав зі стін мушині кізяки, а на підлозі вже не було видно пацючого та мишачого лайна. Не було також ані тарганів, ані слідів їхньої «життєдіяльності».