— Б’юся об заклад, ти побував не лише у Каліфорнії, а й у багатьох інших краях. Щойно я тебе побачила, відразу ж збагнула, що ти — велике цабе. — Стрічка розв’язалася; Рубі скинула сорочку з плеч і оголила груди, які були повні, високі та мали прекрасну форму. Корсетом вона могла й не користуватися — її талія була вузькою, а живіт — пружким та позбавленим жиру.
— Так, я побував у багатьох краях, — відповів Александр зі спокоєм у голосі, але не в душі. — Ти прийшла звабити мене чи просто поспокушати?
— Александре, ти точно надто багато спілкувався з біблійними фанатиками.
— Я виріс у їхньому кублі.
— Це проявляється, хоча тобі не подобається, коли про це нагадують. Я хочу, щоб ти мене покохав — і щоб я не чула ані слова про ціну! Коли ти — хазяйка борделю, то ти платиш дівчатам за те, що вони злягаються з чоловіками, але сама цим не займаєшся. Я така заклопотана, що востаннє сама цим займалася років з дев’ять тому, тож вважай, що тобі пощастило, хлопче!
— Ти кажеш про батька твого сина Лі, наскільки я розумію? А що я маю з ним спільного?
— Зараз поясню, але якщо ти презирливо пирхнеш, то я тебе гепну! Річ у тім, що мені подобається, як виглядають китайці; деякі з них — дуже гарні і навіть високі. Ти не схожий на китайця, але ти по-справжньому чорнявий — трохи схожий на диявола. — Вона тихо розсміялася і кинула сорочку на підлогу. — Б’юся об заклад, ти навмисне культивував диявольську зовнішність, Александре Кінрос. — Її зелені очі хтиво блиснули. — Ну то як? Є настрій покохатися?
Навіть якщо його розум і не мав особливого бажання, то тіло, безсумнівно, мало, до того ж навіть Александр Кінрос не завжди міг керувати своїми ницими інстинктами — як охрестив би їх пресвітеріанець, який і досі ховався в глибинах його свідомості. Рубі могла б звабити і святого, а він був далеко не святим. Після Онорії Браун у нього, звісно, були й інші жінки: жінки різних національностей, зовнішності та соціального стану. І всі вони мали оте особливе, невловиме щось, яке було притаманне деяким жінкам, але не притаманне більшості з них. Протистояти ж принадам Рубі було просто неможливо.
Вона була розкішною, пристрасною, чутливою та вмілою коханкою: або загадковий Сунь Чжоу був магістром мистецтва любові, або ж, незважаючи на довгу перерву, вона мала багатий досвід раніше. Александр буквально потонув у ній, викинувши зі своєї свідомості всі обмеження раціонального мислення. І навіть якби він збагнув, що в той момент починає дещо таке, чому потім не зможе покласти край, він викинув би зі своєї свідомості і цю думку.
— А чому ти ні з ким не спала після Сунь Чжоу? — спитав Александр, пестячи її волосся.
— Усі подальші роки я провела тут, у Гілл-Енді, і завжди дотримувалася принципу «не паскудь там, де живеш».
— А чому ж тоді ти лягла в ліжко зі мною тут, у Гілл-Енді?
— Ти тут не залишишся, бо ти — перекотиполе. Ще день-два — і ти поїдеш геть.
— Значить, ти не хочеш продовження наших стосунків?
— Чорт забирай, звичайно ж, хочу! — Вона сіла в ліжку, обурено закопиливши губу. — Але ж тебе тут не буде, ось у чім річ. Можеш інколи наїжджати, щоб зі мною побачитися, гаразд? Тобі легше до мене приїздити, бо я не можу зібрати свої манатки, як та циганка, і податися за тобою світ за очі — мені треба дбати про сина і про бізнес.
— A y скільки грошей стане тобі ота привілейована школа?
— Дві тисячі фунтів на рік. Розумієш, йому ж доведеться там залишатися і на свята. Дехто з решти хлопців теж залишатиметься, тож у нього буде компанія. Ну, і Во Фат.
— Отже, це — як капіталовкладення загальною сумою двадцять тисяч фунтів у ризикований бізнес, — мовив обережний бік Александрової свідомості.
— Я ж не скупа шотландська скнара, як ви, містере Кінрос! Б’юся об заклад, що коли ви розкриєте свого гаманця, то звідти вилетить міль, але я — не така. Я походжу з давнього роду крадіїв та марнотратників. До того ж я ще й і жінка. Якщо я віддаю своє серце якомусь чоловікові, то ладна скніти в злиднях, аби він тільки розбагатів. А ти — чоловік, один з володарів Усесвіту. Решта чоловіків відчувають у тобі залізну владну волю і підкоряються їй. Ти не можеш не знати, що вона в тебе є, ця залізна воля, тому що ти нею користуєшся. А моя єдина влада — це моя зовнішність, моя краса: яку іще владу може мати жінка? Однак я іще маю добрий діловий розум, і я скористалася ним для того, щоб вміло експлуатувати мій єдиний «актив», мою єдину сильну сторону. — Вона зробила паузу і зітхнула. — Утім, це сталося вже після того, як я навчилася не давати експлуатувати себе.