Вона на мить оніміла і від здивування аж рота роззявила.
— Для твоєї дружини? — Її зелені очі звузилися і лиховісно блиснули. — Зрозуміло. Уже вибрав, еге ж?
— Давно, кілька років тому, — відповів Александр, явно насолоджуючись справленим враженням, і випустив під стелю кільце сигарного диму.
— Наразі, — тихо і спокійно мовила Рубі, — приміщення для англіканської церкви ще тільки будується, а міські зручності, на які ти дав кошти, поки що обмежуються водогоном та каналізацією. Те, що ми коханці, знають усі, і, здається, нікого це особливо й не турбує. Але коли у тебе з’явиться дружина, усе зміниться. Господи, Александре, який же ти довбаний гівнюк, га! Я дозволила тобі купити себе, дозволила поставити себе у становище, у якому я не маю змоги протестувати! Що ж. — Вона скочила на ноги так швидко, що стілець, на якому вона сиділа, впав позаду неї. — Раджу тобі гарненько все обміркувати, перш ніж зважитися на такий крок, ти, кізяк смердючий! Змія підколодна!
— Якщо ти так поводитимешся, то не бачити тобі партнерства у підприємстві «Апокаліпсис Ентерпрайз», — спокійно відказав Александр.
Геп! Її рука торохнула його по пиці так сильно, що задзвеніли висульки на люстрі.
— Це мене прекрасно влаштовує! Можеш засунути своє золото собі в дупу так далеко, що потім висрати його не зможеш!
З цими словами вона прожогом вискочила з кімнати — так швидко, що її вельветове плаття кольору апельсинового мармеладу лише встигло на мить розпливтися невиразною плямою на тлі золотистих променів призахідного сонця. Александр неспішно оглянув страви на столі, поклав сигару у кришталеву попільницю і повільно рушив за Рубі.
— Мені здається, що чим більше ти казишся, то тим сильніше я тебе кохаю, моя дорога Рубі, — мовив він солодкавим чарівним голосом.
— Не смій мене дурити і морочити мені голову! — загарчала вона.
— А я й не морочу тобі голову, я кажу тобі правду. Якби ти не була такою прекрасною мегерою, я б і не став тебе провокувати, але, Рубі, — ти ж просто неперевершена, коли лютуєш!
— Відчепися від мене, жалюгідний хвалько!
— Найліпшим є те, що ти не зможеш довго тримати свою пару в червоній зоні датчика тиску. — Він схопив її за руки і без особливого зусилля звів їх докупи. — Твоя пара швидко виходить, — ніжно мовив Александр і поцілував її у палаючу розчервонілу щоку.
Вона хотіла вкусити його, але тільки клацнула зубами, бо промахнулася.
— Трясця цим чортовим спідницям, у яких плутаються ноги! Якби не вони, так би й заїхала тобі по яйцях! Щоби більше не знадобилася тобі ані дружина, ані коханка! Я ненавиджу тебе, Александре Кінрос!
— Неправда, — розсміявся він. — Припини, годі — поцілуємося і помиримося. Хочеш ти цього чи ні, а ти маєш обов’язки перед компанією «Апокаліпсис Ентерпрайз», і тобі просто доведеться змиритися з тією думкою, що у мене буде дружина. Якщо ми не будемо коханцями, то принаймні можемо залишитися друзями.
Вона презирливо скривилася.
— Та я краще товаришуватиму з біблійним фанатиком, аніж з тобою!
— Ще раз повторю тобі те, що вже багато разів казав: «Рубі, думай головою, а не іншим місцем!» Я не можу з тобою одружитися, бо в такому разі ми просто повбиваємо одне одного. Але я щойно відкрив найбагатшу золоту копальню в світі, то кому ж я залишу свою частку в ній, га? Мені потрібна дружина, яка народить мені синів. У тебе вже є нащадок. У Суня — ціла купа нащадків. А я взагалі не маю нащадків. Це несправедливо, дорогенька.
— Так, тепер я тебе розумію, — мовила Рубі з дрожем у голосі: то вона почала спускатися з вершини своєї люті. — Тобто ти хочеш натякнути, що кохаєш мене, а не її?
— А як же ж я можу любити дівчину, якої навіть ніколи не бачив?
— Ніколи не бачив?
— Я випишу собі дружину з Шотландії. Двоюрідну сестру. Ту, яка нічого не знає про Новий Південний Уельс зокрема, про Австралію взагалі і анічогісінько — про мене. Сподіваюся, що вона буде гарненькою дівчинкою, але вона — як кіт у мішку. Єдине, що я знаю напевне, — це те, що вона буде цнотливою і незайманою. — Александр скорчив гримасу. — І вона неодмінно буде вся просякнута пресвітеріанством, але я неодмінно це поламаю. Оскільки вона стане матір’ю моїх дітей, я, можливо, і покохаю її. Сподіваюся, що вона стане мені слухняною та старанною дружиною. Гадаю, що так воно і буде, бо всі жінки з нашого клану є слухняними та старанними. Про тебе ж я не можу цього сказати, Рубі. Таке поняття, як доброчесність, для тебе просто не існує, а подружні обов’язки настільки б тобі насточортіли, що спричинялися б до постійного бунту.