— Для мене вже надто пізно, — мляво промимрив він. — Я завжди з усім розбирався сам. Надто пізно мінятися.
— Отут ти й помиляєшся, Барні. Я також так думала. І тоді, коли відчувала найбільшу самотність, зрозуміла, що біль і страх потрібно зносити, але не просто так. Єдність і відкриття з іншими дає силу й неймовірне натхнення. Я знаю, що кажу, Барні. Я пережила це, померла й народилася знову в розп’ятті.
Поки Майра описувала, як її посвячували в таємниці розп’яття, Барні відчував, що потрохи занурюється в її настрій. Вона прийшла сюди як місіонерка в пошуках новонавернених, і частково він реагував на це. Вона, напевно, відчула, що Барні бажає припинити цю розмову, бо почала говорити швидше, ніби хотіла втримати його істерією в голосі.
— Є різні таємниці, Барні, способи дістати користь для розуму від страждань, зосередитися на болі, сконцентрувати цей досвід, а не марнувати його, і так він стане частиною розіп’ятого Духу нашого часу. Барні, хіба ти не розумієш, що наш біль космічний? Агонія однієї людини — моя, твоя, Христа — усіх, хто страждає, ніби трепетний нерв, створює резонанс в інших нервах і передає страждання цілій мережі. І саме коли ми ділимося, темряву прохромлює світло, ми проникаємо глибше, знаходимо дещо краще, ніж можемо сприйняти самим лише зором.
Барні підвівся й спробував очистити думки.
— Уже пізно. Треба йти спати.
— Хіба для тебе це порожні слова?
— Ні, я хотів би послухати ще, — збрехав він, — але не про все відразу. Мушу обдумати те, що ти мені розповіла.
— Ще стільки всього потрібно обговорити.
— Іншим разом. — Він не хотів відмовляти їй зараз же, одразу. Не хотів її ранити? Чи не хотів втратити знову?
Майра вагалася, ніби від страху, що він почав відчужуватися.
— Одна, остання річ, Барні. Якщо раптом тобі випаде можливість, навіть якщо ти не віриш. У центрі Детройта є місія Братства розп’яття. І там є один чудовий брат, митець — брат Люк. Упевнена, якщо сходиш туди й побачишся з ним, він усе прояснить набагато краще, ніж це можу зробити я. Я лише починаю, Барні, але знаю, як це — відчувати ту безнадію, яку відчуваєш ти. Я сама таке пережила. Клянуся, це саме та відповідь, яка тобі потрібна.
Тоді вона спинилася, принаймні спинився її голос, але Барні бачив, що вона тремтить, ніби з усієї сили вхопилася за щось, що змушує вібрувати м’язи всього тіла. Вона пошукала його очі, щоб прочитати в них, як вплинули її слова, проте Барні відвернувся, уперше в душі здригнувшись, наляканий її силою.
2
Коли рада директорів скликала засідання, щоб зробити нову пропозицію мирової угоди, адвокат Барні Ед Маршак попросив його також прийти. Спочатку Барні жахнувся від цієї ідеї. Він не мав сили зіткнутися з цілою кімнатою ворожих незнайомців. Проте Маршак переконав його, що не доведеться нічого говорити, але присутність може допомогти вплинути на деяких членів ради.
Проходячи з Маршаком територією компанії, Барні подумав, як їздив тут щодня три роки поспіль і не бачив справжньої личини цього місця. Тепер перед його розмитим зором усе набувало глибини картин Ван-Ґоґа: чисті розмашисті вигини вулиць, зелений плюш газонів, обмежених фігурними живоплотами й ставами-охолоджувачами, білі струмені фонтанів на фоні неба, які обрамляли будівлі зі скла й металу. Проте за мить усе перетворювалося на архітектурну модель якогось міста майбутнього з фанери й пластику — несправжнє й тимчасове. Тонкі деревця з неглибокими коренями й будівлі за зеленими целофановими чагарниками.
Люди тут заробляли й втрачали свій статок, працювали, творили й впливали на економіку та світ, проте тепер вони здавалися йому просто фішками й іграшками в гігантській грі «Великий бізнес», «Кар’єра» чи «Монополія», й у будь-який момент може налетіти величезна рука й змести всі фішки назад у коробку.
У конференц-залі йому здалося, що він бачить батька Карен (чи просто когось схожого?) на дальньому кінці столу, біля віце-президента Енґстрома й групки інших юристів. На початку засідання хтось подав видрукуваний звіт «Трейсер контрол», де описувався процес знезараження. На четвертій сторінці був «Імовірний вплив на ненауковий персонал». Прочитати Барні його не зміг, але Ед Маршак сказав, що, вочевидь, вони намагаються мінімізувати вплив.
— Я думав, що ми досягли розуміння, — почав Маршак, підвищуючи голос, — і «Нешнал моторз» готова до реалістичної дискусії. У цьому звіті йдеться про збитки й розраховано вплив на організм у цей момент. Але ж ви розумієте, що справжня відмінність полягає в тому, що мої клієнти ще не повністю почали відчувати наслідки нещасного випадку, спричиненого недбалістю вашої компанії.
— У цьому й проблема, містере Маршак, — промовив незнайомий голос. (То не був голос тестя, а Барні не міг розібрати розмиті обличчя на відстані.) — Не існує способу розрахувати майбутній вплив, тому немає на чому базувати суму збитків. Крім того, немає жодного чіткого доказу…
— Е, ні, докази в нас є, — сказав Маршак, — і я не сумніваюся, коли ми вимагатимемо в суді записи «Трейсер контрол», то зможемо показати, як радіоактивний пил розповсюдився по будинку містера Старка.
Барні було важко зосередитися на їхніх словах. Світло, що лилося з вікон, пекло йому очі, їх доводилося прикривати долонями. Вони, мабуть, усі думають, що він у глибокій задумі. Ед Маршак — чудовий молодий адвокат. Простий, розумний, енергійний. Він виглядав бійцем, і Барні цим захоплювався. Барні підняв голову, коли хтось показав останню пропозицію компанії стосовно врегулювання справи. Вони подвоїли суму, по сто тисяч доларів йому й Карен, а також дитині, якщо та виживе. Якщо помре, п’ятдесят тисяч. Барні розсміявся, всі глянули на нього, проте він лише знову прикрив очі.
Вони також погодилися купити будинок за чесною ринковою ціною, проте Маршак зазначив, що триста тисяч доларів компенсації й дев’яносто тисяч за будинок — це така собі угода, враховуючи те, що вони позиваються на мільйон.
— Про це не можна роздумувати, беручи до уваги лише теперішню ситуацію, джентльмени. Зрештою, з огляду на значні медичні й лікарняні витрати й те, що мої клієнти тепер не можуть застрахуватися, ваша пропозиція заледве покриє рахунки лікарні й інших спеціалістів, якщо когось із них раптом уразить лейкемія чи рак кісток. Ви хочете, щоб мої клієнти підписали документ про відмову від будь-яких майбутніх вимог у тій ситуації, коли майбутнє виглядає зовсім невиразним. З кожним днем у містера Старка чимраз більше прогресують фізичні і… ну, фізичні ушкодження. Тепер у нього послаблюється зір, і — як ви й самі знаєте — лікарі кажуть, що за кілька місяців у нього почнуться катаракти й повна сліпота. А як щодо скорочення очікуваної тривалості життя?
Один з інших юристів (не Джейсон Бредлі, якщо це саме він сидів у кінці кімнати) зазначив, що більшість присяжних не враховують у збитках імовірні майбутні витрати, бо неможливо буде довести, що вони прямо стосуються нещасного випадку.
Маршак попорпався у своєму портфелі й дістав звідти пачку документів.
— Оце нещодавно випустила Комісія з питань ядерної енергетики США. Нетаємний документ, який я хочу подати як доказ під час суду. Це дворічний сумарний звіт «Радіоактивні випади та промислове зараження», який приготували для презентації на слуханнях конгресу на цю тему перед об’єднаним комітетом Комісії з питань ядерної енергії. Маємо підпункт «Науково-дослідницька діяльність: дослідження на людях». Тут зроблено висновки з вивчення даних про опромінених і порівнянної кількості неопромінених людей. Були визначені наслідки прямого впливу радіації на скорочення тривалості життя. У цьому разі вони, звісно, мають на увазі детонацію зброї, але ми можемо привести експертів, які доведуть, що результати можна порівнювати й з іншими формами опромінення.
У звіті зазначено, що лейкемію діагностували в постраждалих у середньому вдвічі або й утричі частіше, ніж у японців, які не зазнали опромінення, хоча статистично значне зростання захворювань спостерігається за доз від п’ятдесяти рентґенів і більше.
І ще є звіт від американських радіологів, які працювали до тисяча дев’ятсот сорок п’ятого. Він показує, що смертність від лейкемії здебільшого вища серед них, ніж серед інших медичних працівників та сімейних лікарів. А ще тут сказано, що коли мишей опромінювати швидко або великими дозами, то відсоткове скорочення тривалості життя більш ніж прямо пропорційне до дози. Також у звіті сказано… зараз, зачитаю дослівно: «Іншими словами, зі збільшенням дози вплив збільшується набагато сильніше, ніж якщо порахувати за простою прямою пропорційністю лінійної гіпотези».