Мері даремно побоювалася, що її сестра може бути готовою до цієї новини. Ніколи в житті вона не була такою здивованою. Капітан Бенвік і Луїза Мазгроув! Енн була просто не в змозі в це повірити, і їй довелося докласти чимало зусиль, аби залишитися в кімнаті, зберігати зовнішній спокій і відповідати на запитання, належні цьому випадку. На її щастя, їх було небагато. Сер Волтер хотів знати, чи запряжена карета Крофтів четвернею коней і чи оселяться вони в такій частині Бата, де міс Елліот і йому самому не буде соромно їх відвідувати; проте він не був надто цікавим.
— Як почувається Мері? — запитала Елізабет і, не чекаючи відповіді: — Що ж могло привести Крофтів до Бата?
— Вони приїхали заради адмірала. Бояться, що в нього подагра.
— Подагра й немічність! — вигукнув сер Волтер. — Бідолашний дідуган!
— Чи є в них тут знайомі? — спитала Елізабет.
— Не знаю, але, гадаю, навряд чи адмірал Крофт у своєму віці та при своєму ремеслі має багато знайомих у такому місці.
— На мій погляд, — стримано зазначив сер Волтер, — у Баті ніщо не буде краще рекомендувати адмірала Крофта, ніж те, що він наймач Келлінч-холла. Чи не спробувати нам відрекомендувати його з дружиною на Лаура-плейс, Елізабет?
— Та ні, ні! Гадаю, не варто. Якщо ми родичі леді Делрімпл, нам не треба підсовувати їй знайомства, яких вона може не схвалити. Інша річ, якби ми не були родичами; але ми родичі, і тому вона прислухається до будь-якої нашої пропозиції. Нехай краще Крофти самі шукають собі знайомих у своєму колі. Тут ходить багато різних диваків, і, я чула, вони моряки. Нехай Крофти з ними і знаються.
Так відгукнулися на листа сер Волтер і Елізабет, а потім місіс Клей зробила свій внесок, з більшою уважністю довідавшись про здоров'я місіс Чарлз Мазгроув і її милих діток, і Енн нарешті змогла піти до своєї кімнати.
Там вона замислилася, намагаючись зрозуміти, що діється. Нехай Чарлз міркує, що подумає капітан Вентворт! Сам він, мабуть, одступився від Луїзи, віддалився від неї, розлюбив, зрозумів, що не кохав ніколи. Вона не могла повірити в зраду чи непостійність, чи щось подібне до образи між ним і його другом капітаном Бенвіком. Вона не могла повірити, що такою дружбою можна було так легко знехтувати.
Капітан Бенвік і Луїза Мазгроув! Весела щебетушка Луїза Мазгроув і сумний, чутливий, задумливий книжник капітан Бенвік, здавалось, у всіх відношеннях не підходять одне одному. Більшої несхожості й уявити собі не можна! І що ж їх привабило одне в одному? Незабаром відповідь з'явилася сама собою. Причиною були сприятливі обставини. Упродовж кількох тижнів вони бачилися щодня; разом обертались у вузькому сімейному колі; після від'їзду Генрієтти вони частіше залишались удвох, і Луїза, ледве одужавши після хвороби, була особливо зворушливою, а капітан Бенвік не був невтішним. Енн і раніше не могла про це не підозрювати; і, всупереч висновку, який Мері зробила з останніх подій, вони лише підтверджували те, що й до неї самої він відчував ніжність. Однак Мері не могла б сказати, що вона надто потішає своє марнолюбство цією думкою. Енн була впевнена, що будь-яка молода жінка, приємна на вигляд, яка б слухала його й розуміла, зустріла б у його серці такий же відгук. Його серце було ніжним. Воно було відкритим для кохання.
Енн не мала ніяких підстав думати, що вони не будуть щасливими. Луїза обожнювала моряків, і це дуже непогано для початку, а згодом вони вже не будуть такими різними. Він стане більш веселим, вона навчиться захоплюватися Вальтером Скоттом і лордом Байроном; ні, мабуть, уже навчилася, тому що, безперечно, не без участі поезії вони відчули прихильність одне до одного. Думка про те, що Луїза Мазгроув перетворилася на тиху, задумливу книжницю, була дуже кумедною, але Енн не мала сумніву, що саме так усе й було. Той день у Лаймі, те жахливе падіння в Коббі, на думку Енн, не могли не вплинути на здоров'я, нерви, поведінку й характер Луїзи до кінця її днів, як вплинули вони раптом на її долю.