Але найважливішим наразі був королівський гарячий шоколад. Щойно вміст казанка закипів, я поставила тістечка до духовки й полишила все інше, щоб розлити рідину, яка парувала, по трьох найвишуканіших срібних шоколатьєре. Сілке стовбичила обіч, зазираючи мені через плече. Я гримнула на неї, і вона відступила, даючи мені змогу по черзі збити шоколад у кожному глеку довгою дерев’яною збивачкою. Я відчувала, як у залі цокає годинник, а королівська родина — і всі витріщаки — чекає, поки замовлення буде виконане…
…але, як і напучувала мене Марина того, першого разу, коли ми щойно познайомилися, я не квапилася, пораючись над кожною порцією дуже ретельно.
Мій гарячий шоколад мав бути бездоганним. Він мусив бути такою мірою смачний, щоб королівській родині закортіло врятувати «Шоколадне серце» — заради всіх нас.
Нарешті я виставила три шоколатьєре з гарячим шоколадом вервечкою на тацю, а поряд умостила три вкриті чудовим візерунком порцелянові філіжаночки у срібних скриньках.
— Принаймні вигляд має нівроку, — мовила Сілке. — То що, зараз побачимо? — Підморгнувши мені, вона підхопила тацю. — Можеш підглядати крізь оте вічко, як я вперше і востаннє в житті поспілкуюся з королівською родиною. Мені потрібен буде свідок, коли я розповідатиму братові, що саме сьогодні робила, бо інакше він мені не повірить.
Щойно двері кухні зачинилися в неї за спиною, я обережно зняла декоративну тарілку зі стіни.
На вулиці попід «Шоколадним серцем» зібрався вже цілий натовп, люди штовхалися й штурхалися, намагаючись підібратися якомога ближче до широких скляних вітрин. Уперше відтоді, як я оселилася в шоколадному будинку, кожний столик у залі був зайнятий, а біля вхідних дверей ще й чекала довжелезна черга.
Сілке не помилялася. Якщо король ковтне й похлинеться, закашляється або скривиться й відсуне філіжанку, про це одразу дізнаються геть усі. А я вже потроху розуміла людей. І тому збагнула, що тоді не матиме жодного значення, скільки відвідувачів скуштували та вподобали Маринин гарячий шоколад. Якщо хтось із них почує, що напій не припав до смаку королівській родині, відвідувачі негайно вирішать, що і їм він також не до шмиги.
Людці й дійсно були справдешньою отарою.
І я тепер цілком від них залежала.
Сілке пройшла до королівського столика, усміхаючись і теревенячи, наче всеньке її життя минуло серед шляхти. Вона поставила тацю на стіл. Король так глибоко замислився, що навіть не одразу помітив її появу. Він сидів, примружившись і прикипівши поглядом до власних рук, що зчепив перед собою на столі. Але кронпринцеса всміхнулася Сілке, мовивши щось, від чого усмішка тієї стала ще ширшою. Угледівши три глеки з шоколадом, навіть наймолодша принцеса виструнчилася на стільці і обличчя її посвітлішало, засяявши надією. Вона вже потягнулася була за своєю порцією, і я вичікувально напружилася, аж її старша сестра ледь хитнула головою, і дівчина зніяковіло відсахнулася.
Сілке, усміхаючись, розлила шоколад по філіжанках. Потім підхопила порожню тацю й відступила на крок, із надією дивлячись на королівську родину.
Я й собі витріщалася, затамувавши дух.
Кронпринцеса глянула на батька. Нічого не сталося. Він так і сидів, прикипівши поглядом до власних долонь. Молодша принцеса знову потягнулася була за філіжанкою, але відсмикнула руку, варто було старшій сестрі суворо на неї глянути.
Відвідувачів наче правець побив. Усі погляди прикипіли до королівського столу.
Раптом його величність здригнувся, очі його розширилися. Кронпринцеса всміхнулася й кивком голови показала йому на філіжанку.
Скривившись, він хитнув головою. Простягнув руку, наблизив чашку до губ…
Аж раптом двері до шоколадного будинку рвучко розчахнулися.
Маленький роздратований чоловічок, той самий, який декілька днів тому обмацував стіни нашого закладу, увірвався до зали в супроводі довготелесої жінки з каштановим волоссям — тієї, що намагалася підкупити мене. Щойно я побачила її широку, ущасливлену посмішку, усе в мені стиснулося в передчутті небезпеки.
— Увага! — вигукнув чоловік. — За наказом лорд-мера всіх відвідувачів просять негайно полишити будівлю! Ми мусимо перевірити цей заклад!