Пузир. Чуете? І по двадцять п’ять копійок багато, але все ж таки не тридцять п’ять! Та ще, либонь, ви й хар-чуєте?
Зеленський. Харчую.
Пузир. Боже мій! І харчуєте?! То це вийде по сорок п’ять копійок. Добре хазяйнуємо! Робочі все заберуть, а нам же що зостанеться, а чим же я буду вам жалування
платить? Так не можна, ви не вмієте зробити дешевого робітника!
З'еленський. У нас умови одні, а в Чагарнику, де Ліх-таренко,— умови другі.
Пузир. Умови люде роблять.
Зеленський. Околиця до околиці не приходиться! У Мануйлівці2 люде більше зажиточні, ніж де: окрім своїх наділів, держать оброчну казенну землю в аренді, артілі почали заводить. А робочий, самі знаєте, тілько там дешевий, де землі нема, де нема за що рук зачепить, де бідність.
Пузир. Так ви зробіть у Мануйлівці бідність!
Зеленський. Це не од мене залежить.
Пузир. Вибачайте, пане Зеленський, це від голови залежить! От побачите, що там зробить Ліхтаренко. Слухай, Порфирій, я тебе переведут Мануйлівку, а вас, пане Зеленський, в Чагарник.
Феноген (за дверима). Ох-хо-хох!
Зеленський. Помилуйте, за віщо ж! Я торік чистої прибилі дав п’ять тисяч, а цей рік надіюсь...
Пузир. Порфирій дасть десять тисяч! Ви не умієте з народом, а Порфирій уміє, і дасть десять тисяч,— побачите! От що, Порфирій: мануйлівці запустили недоїмку і не заплатили. Через тиждень та оброчна земля, що держать в аренді мануйлівці, отдається з торгів на новий строк. Треба, щоб казенна земля зосталась за мною, чуєш?
Ліхтаренко. Попробую!
Пузир. Це тобі не борщ, тут пробувать нічого — треба взять! Ти розумієш? Взять! Казенну оброчну статтю взять! Наділи мужицькі на десять літ в аренду взять! А як мужик зостанеться без землі — роби з ним, що хочеш; а поки при землі, мужики все одно що бури, нічого з ними не зробиш!
Зеленський. Я вже пробував...
Пузир. Ви ніколи не пробуйте, а просто — їжте!
Зеленський. Мануйлівців не вкусиш!
Ліхтаренко. Аби зуби.
Пузир. Правда. Ти вже у Чагарнику взяв крестьянські наділи в аренду, тепер стежка протоптана, опит є, починай і в Мануйлівці.
З е л е и с ь к и й. Дозволяю собі звернуть вашу увагу на те, що у Мануйлівці є такий учитСль-артільщик і біля нього чоловіка три з молодих, що через них і Ліхтаренко зуби поламає.
Пузир. Порфирій, настали зуби! Опит є, стежка протоптана, шквар!
Ліхтаренко. Срібними та золотими зубами можна не то Мануйлівку, не то уїзд, а й губерню можна з’їсти!
Пузир, Нам нужен дешевий робітник, розумієте? А без дешевого робітника хазяйство вести —■ годі! Таюви, пане Зеленський, приймайте Чагарник від Ліхтаренка, а він прийме Мануйлівку від вас.
Зеленський. Помилуйте, в Чагарнику менше жалування, а у мене сім’я!
Феноген (за дверима). Ох-хо-хох!
Пузир (глянув на Феногена). Жалування вам буде те саме, що і в Мануйлівці, побачу, як будете справлятись по готовому!
Зеленський. Спасибі!
Пузир. Та от що: як тільки хліб знімете,— триста десятин стерні засієте магаром, щоб була добра отава, бо я купив ще дванадцять тисяч овець, треба гарно випасти на салган. А ви, Карло Карлович, завтра поїдете в степи на прийомку овець — їх туди приженуть. Увечері я дам вам наряд.
Куртц. Еті да, еті нєт!.. У нас сорок тисяч овса, а ще .дванадцять тисячов купіл, нужен другий помошник, без другий помошник — не можна.
Пузир. Обійдеться, чабани надежні.
К У р т ц. Еті — нєт! Чабан — цкелсй кричал, а шахмей-стер голова, еті — да!
Пузир. Для овець доволі вашої голови!
Куртц. Одна голова на п’ятдесят дві тисячов овса — еті нєт, еті нікогда.
Пузир. Доволі. Зате я восени вашу голову оливою гарно помастю.
Куртц. Ха-ха-ха! Олифа — еті да! Корошо!.. А только помошник нужно.
Пузир. Обійдетесь! А старшого чабана, Клима, виженіть зараз!
Куртц. Зашем, еті — да! Корошій чабан гнать? Собаку корошого гнать, еті — нєт!
П у з и р. Він мошеник!
Куртц. Клим?! Еті—нєг! Еті нікогда!
Пузир. Мені відомо, що як здавали дві тисячі валахів Крячковському, він за десять карбованців додав йому двадцять валахів лишніх.
Куртц. Еті — да? Еті — нєт!.. Еті нікогда! Помилял-ся — можна, проскакувал — можна, а за дєньгі — еті нікогда!
Пузир. А я вам кажу — продав! Вигнать! Мені нужні люде надежні, чесні, а як ви станете самі виправлять моше-ників, то мене обберуть, як липку. Вигнать! Я йому вірив, а він он який!
Курт ц. Еті — да?.. Еті — нет! Еті нікогда! Я будет узнавал. Шесний шабан, еті — паскудство. (Вийшов.) Пузир. Ідіть з богом!
Всі кланяються і виходять. Пропустивши їх, входе Феноген.
ЯВА IX
Феноген і Пузир.
Феноген зачиняє двері, стає па коліна перед Пузирем і цілує його в руки.