Ф е но ген (сам). Бачив я комерчеських людей багато, а такого ідола, як Ліхтаренко, ще не доводилося бачить!
Входять на крильце Калинович, Соня і Пузир.
Пузир. Знаєте, я б на вашім місці з таким чудовим голосом у протодіякони пішов: вічний і не важкий кусок хліба!
С о н я. Учитель гімназії, тату, більш обезпечений, ніж протодіякон.
Пузир. Ні, дочко, протодіякон і обезпечений більше, і якось видніще місто!.. А приятно, приятно ви співаєте. Отакий у мене був колись чабап: як заспіває, то всі плачуть!.. Що ж, неграмотний,— а вже я ного вивів би в діякоии. Ай співав, ай співав! Як заведе, бувало, «Ой з-за гори, з-за лиману»... А-а! Чудово співав!
Калинович. Де ж і голосам буть, як не в народі, що виростає на волі, серед степу широкого! А у вас, кажуть, єсть такі степи, що нагадують собою степ Гоголя?9
Пузир. Не знаю, я на степах у Гоголя не бував!
Соня. Гоголь, тату, писатель; він в книжці степ описав дуже гарно.
Пузир. Ха-ха! Який там в книжці стсгі? От якби він побачив справжній степ без краю, на котрім де-не-де мріють отари овець, а тирса вище пояса, мов шовком землю укриває і шумить, шумить... Я всю молодість провів у степу...
К а л и и о в и ч. А ви поетично малюєте степ... (До Соні.) Талант!.. Прощайте!
Соня. Краще б ви поїхали нашими кіньми, правда, тату?
Пузир. А чом же такого співаку та не одвезти!
Калинович. Спасибі! У мене є звощик.
П у з и р. І весь час тут стоїть? Охота гроші тратить, певно, багато маєте... Ха-ха-ха!
Калинович (сміється). Буде з мене!
Пузир. Прощайте! Кланяйтесь начальниці гімназії — дуже приятна женщина. (Іде.)
Калинович. Добре!
Вбігає Харитон.
Харп т о и. Феноген Петрович, нещастя: Зозуля повіси вся!
Ф с п о г е и. Де?
Харитон. Уранці получив в конторі рощот, а оце свіжо повісився!
Соня. Ай!!
К а л її н о в и ч. Хазяйське колесо роздавило!
Завіса.
Кабінет.
ЯВА І
Феноген (один. Читає лист). «Многоуважаємий Феноген Петрович. Поспешаю очень спешно уведомлять вас, что даже очень весьма хорошее і доходное іменіе для вас нашлось. П’ятсот десятин, став рибний, водяной млин на два постава з фолюшами. От станції трьох з половиною верстов». (Говоре.) А де, то й не каже, боїться, що обійдусь без нього,— хитрий з біса. Ну, що ж далі? (Читає.) «У го^ роді новость: сьогодня Петра Тимофеевича посадили в острог!» (Говоре.) Отака ловись! Банкротство не удалось. (Читає.) «Большой скандал, і многім людям нещастя. На днях буду у ваших местах. Поговорім подробно. Хазяїну об острог пока не говоріть. Ваш покориий слуга Григорій Мойсєєвіч Маюфес». (Говоре.) Погано. Ліхтаренко казав, що у це діло вскочив і наш хазяїн. Чи сказать йому, чи справді промовчать? Мовчать краще, щоб не виявились часом мої стосунки з Маюфесом.
ЯВА II
Ф спої о її і Марія І в а н о в и а.
Марія І в а п о в п а. Ну, Феногенушка, що ж наш іменин 1111 к, вже оди ге я?
Ф е н о г е п. Одягліїся. Уговорив-таки надіть крохмальну сорочку і новий сюртук; а при ордені зовсім не той чоловік, і Зелотницькому не вступлять. Сидять і якусь комерцію на щотах викладають.
Марія Івановна. Слава богу, хоч причепурився. Соня вчора цілий вечір умовляла, бо, може, хто з города сьогодня приїде... От що, Феногенушка: я йому справила такий новий халат, що ах! Тілько ж ти знаєш, що Терентій Гаврилович буде сердиться, коли дознається, що я на халат багато грошей потеряла, так ти йому не говори, а поможи. Халат принесе Павлина і запросе за нього тілько п’ятдесят рублів. Сам побачиш, що це все одно, що дурно взять таку дорогу і гарну вещ! На случай же Терентій Гаврилович не захоче брать халата, уговори його, ти умієш. От тобі за це на чай п’ять рублів...
Феноген (бере гроші). Спасибі, Марія Івановна; ради того, щоб Терентій Гаврилович носили гарний халат, я й дурно (ховає гроші) все зроблю, аби халат купили!
Марія Івановна. Гляди ж, Феногенушка! Павлина тут сидить і жде. (Говоре у прихожу.) Ви ж постарайтеся, Павлина, не жалійте слів, умовляючи.
Павлина (висунувшись у двері). Будьте певні. Я вже знаю, що говорить... (Причиняє двері.)
Феноген. Та ви не тривожтесь, купимо!
Марія Івановна. Ради бога, Феногенушка! (Пішла.)
ЯВА III
Феноген, потім Пузир і кравчих а.
Феноген (один). Гарно почався день: п’ять рубликів вже маю.
Входе Пузир.
Пузир. Нікого ще не було?
Феноген. Економи ждуть в конторі; а тут у нас сидить Павлина з города, знаєте?