Феноген. От тобі й маєш! Невже ж Терентія Гавриловича можуть у острог?
Маюфес. Можуть. Погане діло. Я приїхав навмисне побалакать. А де ж Терентій Гаврилович?
Фе но і'єн. Поїхав копи оглядать. А наше діло як?
Маюфес. Давайте розписку, що в случае покупки імє-нія ви мені платите п’ятсот рублів, і я вас повезу в імєніе. Ай імєніє, ай імєніє! Ето што-нібудь особенного!
Вбігає парубок.
Парубок, Феноген і Маю фе С, а потім Марія Іванов на
і Соня.
Парубок. Феноген Петрович, нещастя!
Феноген. Що там таке, хто-кебудь повісився знову? Парубок. Хазяїн пробі кричать. Упали і не можуть піднятись. Побіжу рятувать.
Феноген. На килим! Беріть ті носилки, що гній викосять з конюшні, і бігом туди, я зараз.
Парубок вийшов.
(У двері.) Марія Івановна, Софія ТерентьевнаГ (До Маюфе-са.) Зайдіть, будь ласка, у контору, я вас покличу.
Мі а ю ф е с. Можна. (Пішов.)
Феноген. О господи, що за феральний день!
Входять Марія Івановна і Софія Терентьевна.
Марія Івановна. Що тут сталось?
. С о н я. Де тато?
Феноген. Поїхали копи оглядать та на царині, кажуть, упали, не можуть встать. Люде побігли вже туди, а я зараз послав носилки й сам піду.
Марія Івановна. О господи, що це таке?
Соня (до Феиогена). Мерщій ідіть і ви до татка!
Фено г е н пішов, і Марія Івановна за ним.
Треба зараз у город дослать за лікарем. Може, ногу зламав. Напишу Івану Миколайовичу записку, щоб зараз лікар приїхав. (У двері.) Мишка! Скажи, щоб запрягли шарабан.
Входе Марія Івановна.
Марія Івановна. Не видко!.. О господи! Що з ним трапилось, хоч би довідатись... Що ти там, доню, пишеш?
С о п я. Послать треба за лікарем, а поки виявиться, що там, та поки коні запряжуть, записка буде готова; тут кожна хвилина дорога, може, перелом, нехай бог боронить.
Входе Фелоген.
Ну, що?
Феноген. Несуть. Стогнуть тяжко!
Мі а р і я Івановна. Що з ним, що? Не чув? Феноген. Вони поїхали полюбоватись на копи і отут, зараз за ровом, побачили біля кіп чиїхсь гусей, що смикали копу; прудко під’їхали до гусей, схопились з бігунків
і погналися за гусьми, та спіткнулись через ритвипу і сильно упали.
Чуть стогін: «Ой, ой!»
С о її я (до Феногена). Нате записку, зараз за лікарем.
Феноген вийшов. Входить Пузир, опираючись на двох робітників.
ЯВА XVII
Пузир, Марія Івановна і Соня, а потім Феноген.
Марія Івановна і Соня помагають Пузиреві.
Пузир. Ой, ой! Тихо! Ой! Мабуть, щось всередині порвалось. Ой, ой! Як дихну, неначе ножем ріже по животу, ой!!
Соня. Я посилаю зараз за лікарем, тату!
Пузир. Не треба. Фельшара краще... Ой... фельшара, лікаря не треба.
Садять на диван. Входе Феноген. До СонГ тихо: «Послав». Робітники
вийшли.
Феноген, ой! Я бачив, що у двір їхав Маюфес, де він? Феноген. Тут.
Пузир. Посадили? .
Ф е н о г е н. Не питав.
Пузир. Поклич... Покли... ой! Поклич!
Феноген. Хоч одпочиньте.
Соня. Таточку, нехай потім, вам важко говорить. Пузир. Поклич!
Феноген (іде). Що його робить? Григорій Мойсєєвич ще гірше розтривоже... Треба самому сказать. (Вертається.)
Пузир (через сльози). Чого ж не йдеш? Не муч, клич! Феноген (про себе). Що буде, то буде — однаково, скажу... Та я сам все знаю!
Пузир. Говори... Посадили?
Ф е н о г е н. Посадили!
Пузир. О-о-о!
. Марія Івановна. Боже мій! Що з тобою?
Пузир. Ох, погано!
Завіса.
Кімната та ж.
ЯВА І
.Соня, Феноген, Марія Івановна і Пузир.
Соня (одчинивши обидві половини дверей, стоїть на порозі. Після паузи). Помалу, помалу...
Марія Івановна і Феноген ведуть Пузиря під руки і садовлять у крісло, обложивши подушками;
Таточку, голубчику, краще б ви лежали. Лікар говорив, що вам потрібен спокій, щоб вас ніщо ані крапельки не тривожило!
П у з и р. Хазяйство, дочко, не можна лежать.
Соня. Здоров’я дорожче хазяйства.
Пузир. Мені легше.
Соня. То й добре, а як розтривожите себе ділами, то знову буде гірше. ‘
Пузир. Поки не зроблю всіх розпорядків по хазяйству, то ще гірше тривожусь... Я не довго... Побалакаю об важнім ділі і ляжу. Доню! Напиши Петру Петровичу, щоб приїхав. Він сердиться на мене, а ти напиши: при смерті, хоче помириться.
Соня. Я вже, тату, написала.
Пузир. Хіба ти думаєш, що я справді помру?
Марія Івановна. Господь з тобою... Ніхто не думає. Що ж з нами, сиротами, станеться, а з хазяйством? Краще нехай я помру.