Куртц. Правда. Купса, еті — нєт! А толко я не мошіт торговался: сказаль мушік руб десят, я, еті, гілатіл; сказал мушік, еті, руб двадцать, я, еті, платіл! Зашсм торговалса, когда руб двадцать — еті завсєм ніпочом. Еті... еті...
П у з и р. Ну, а якби сказав п’ять рублів?
Куртц. Да! Да! Еті... Еті... да! П’ять не сказаль, еті — нєт, сказаль руб десять, руб двадцать — болше не сказаль. Еті ніпочом. Мушік, еті плачіл. Я не торговал, еті — нєт, еті — нікогда!
Пузир. Е, вже як такий купець, то краще не купуй овець!
Куртц. Еті — да! Я не купіл.
Входе Феноген.
Пузир. Післязавтрього сам поїду з Феногеном.
Куртц. Сам, еті —да!
Пузир. Нехай проганяють овець. Мені важко сидіть.
Куртц. Еті — да! Волной зовсєм, нє надо сматрил. ( Пішов.)
Феноген і Пузир.
Феноген. Там приїхав урядник, хоче вас бачити. Пузир. Підожде. Оберни крісло до вікна. Так. О, овечки! Хороші... Єсть с кордюками... Худі, бідолаги. Нічого, одго-дуємо. Восени чистої прибилі два карбованця на штуці... Так, Феноген?
Феноген. Шерсть, сало, солонина і шкури — я так думаю, що більше двох!
Пузир. Бирі мої, бирі! Цкелей! У, ви славні биречки мої. Іш, як ідуть, мов військо перед генералом. 'Недурно Петро Петрович звав мене овечим генералом. Поклич Петра Петровича.
Феноген вийшов.
Ху-у-у! (Витира піт.) Слава богу, хоч у спині не болить так, як боліло,— певно, нарив прорвало всередину, і легше стало. Бирі, бирі, бирі... Мало купив дурний цей Карло.
Входе Харитон.
Харитон (з дверей). Феноген Петрович!
Пузир. Чого тобі? Лізеш, не спитавши, чи можна.
ЯВА XV
Пузир, Харитон, потім Золотницький і Феноген.
Харитон. В передній нікого нема, я думав, я поспішав... Пузир. Підожди, нехай вівці пройдуть. Не перебивай мені любоватися.
Входе Петро Петрович і Феноген. Фелоген тихо розмовляє з Харитоном.
Чого ви там сидите, Петро Петрович, подивіться, які овечки і по рублю десять. Мерщій же, послідні проходять. Бирі, бирі, бирюшечки, бирічки!
Золотницький. Худі дуже.
Пузир. Нічого, зате молоді. Одгодуємо — два рублі на руб пользи. Отак треба хазяїнувать.
Входе лікар.
Золотницький. Правда!
Пузир (тяжко переводе дух). Феноген, поверни мене на хату.
Пузир. Що, тік згорів?
Фсиоге и. Ні.
Пузир. Слава богу. А що ж там сталось?
Феноген. Бунт. Робочі Ліхтаренкові голову розбили.
Пуз н р. Як?
Феноген (до Харитона). Розкажи, що знаєш.
Харитон. Почалось, кажуть, зранку. Мануйлівці, бачите, хотіли, щоб брали їх усіх, щодня на роботу по такій ціпі, як договорилися тоді, коли взяли в аренду їх наділи. А Ліхтаренко ніби ціну зменшив і тілько половину людей взяв на роботу. Ну, почався гвалті А тут строьюві робочі за харчі почали ремствувать. Слово по слову, хтось налаяв поганим словом Ліхтаренка. Ліхтаренко вистрілив з револь-верта. Чи ранив, чи вбив — не знаю. Тоді кинулись до Ліхтаренка, він не вспів утікти в контору, і хтось каменем розбив Ліхтаренкові голову. Тепер Ліхтаренко заперся в конторі і щохвилини палить в вікно з револьверта. Люде одступили, але похваляються підпалить двір і тік.
Пузир. Ідоли! Пси! Феноген! Нехай зараз пошлють від мене телеграму губернаторові і ісправникові так: бунт робочих, убили управляющого, підпалили двір. Налякать їх — скоріще виїдуть. До речі, тут урядник, клич його сюди. А ти, Харитон, бери другого коня, скачи в Мануйлівку і вкруть назад, щоб я знав, що там робиться.
Феноген і Харитон вийшли.
Бачите, ви кажете лежать. Де ж мені влежать? От все сам зробив — і тепер аж легше. От урядник поїде в Мануйлівку, тоді я ляжу, спочину і завтра видужаю! Побачите!
Золотницький (до лікаря). От натура!
Л і к а р. Нерви страшенно напружені. Я певен» що в нього нарив лопнув і почалося зараженіє крові, замітьте — пропасниця б’є.
ЯВА XVI
П у з и р, л і к а р, 3 о л о т и и и ь к и й, Ф е н о г с н і урядник.
ГІуз и р (до урядника). Чули, певно, про бунт в Мануйлівці?
Урядник. Чув зараз.
Пузир. Прошу вас, беріть людей звідціля і їдьте, будь ласка, в Мануйлівку зараз. Губернаторові і ісправникові посилаю телеграму.
Урядник. Мануйлівка не мого участка. Крім того, я маю друге важне порученіє. По ділу злосного банкрота
Михайлова слідователь постановив сьогодня привести вас для допроса як обвиняемого в сокритії дванадцяти тисяч овець. Получіть повістку. (Подає.)
Пузир. Сокритіє?! Яке сокритіе?
У р я д н и к. Не знаю.
Пузир. Я приняв вівці від Петьки Михайлова на випас!
Урядник. Не знаю.
Пузир (витирає піт). Я вам кажу! У мене свідки єсть.