Карпо. Чудово! Діло! Хороше діло! Ідея золота! Тілько вам треба буде самому всяку роботу робись, бо на малому хазяйстві пс можна наймиті» держать.
Д е м п д. А звичайно! Звичайно, самому, для того й приїхав, щоб робить.
Карпо. А на який строк?
Демид. Я думаю, що до Семена всі роботи пройдуть перед очима і скінчаться.
Карно. Певно. Дуже рад, дуже рад такого робітника мать... То я вам заплатю в строк до Семена по вісім карбованців в місяць, на моїх харчах.
Демид. Що?
Карпо. Мало? Така ціна — більше не дам!
Демид. Я не розумію, за віщо ви хочете мені платить як строковому?
Карпо. Щоб робота була справжня і щоб ви були справжнім робітником — інакше нічого не буде! При цій тілька умові ви навчитесь і побачите, чи можна так зробить, як то вам тепер здається, чи це тілько ті благі бажання, якими вимощено пекло.
Демид. Ну, знаєте... Я, єй-богу, не знаю, що сказать! Це... це... Ви неначе хочете посміятись, стать на перешкоді...
Касрпо. Борони боже! Скажіть мені щиро: ви хочете робить чи так тілько розважатись досхочу?..
Д е м и д. Робить!..
Карпо. Ну, а за роботу платять! Який же ви будете робітник і яке у вас буде зразкове хазяйство, коли ви будете робить досхочу,— це буде химера, а не праця! А от коли я вам заплатю і ви візьмете на себе обов’язок справжнього робітника, то це привчить вас до робочої дисципліни, і після строку у вас перед очима буде ясна стежка, ви не будете себе обманювать, а певно знатимете, куди приведуть вас ваші хороші жадання...
І в а п. Правда! Діло! У кожнім слові життєва правда: привикнуть до робочої дисципліни! Це не слова, тут зразу побачиш, чи ти годишся на діло... Робоча дисципліна... Важна річ! Куди б молодий чоловік свій путь не направив — скрізь робоча дисципліна поможе -стать на .тверді ноги! Робоча дисципліна!.. Це слово зразу перевернуло мене... Я наймаюсь до тебе в строк до Семена. Приймаєш?
Карпо. З радістю!
Іван. Став могорич!
Карно (сміється). За обідом вип’ємо: і по случаю при-їзда братів, і могорич.
Іван. Ху! Неначе лантух піску лежав довго на плечах і раптом зсунувся, так легко стало! Робоча дисципліна — чудове слово! За що не візьмись, без цієї дисципліни нічого не зробиш! Ну, тепер і я чоловік — хоч і строковий!
Демид. Ну, як так, так так! Нехай буде по-вашому: стаю і я в строк!
Іван. Тілько не годуй кандьором, бо підніму бунт.
Карно і псі смію і ься. Входе Я н до х а, а потім В а с п л п п а.
ЯВА VIII Т і ж, Я и д о х а і В а с и л и н а.
Я вдох а. А, Демид Семенович! Я вас пізнала у вікно! Чого ж це ви так довго пе заглядали до нас?
Демид. Ніколи було.
Іван. Зате ж тепер нанявся у Карпа в строк до Семена.
Явдоха. Що?
Іван. І я строковий!
Явдоха. Та відчепіться, що ви мелете.
Входе В а с и л и* и а.
Бачиш? Я ж казала, що то Демид Семенович приїхав! Демид. Доброго здоров’я!
Чоломкаються.
Скінчили?
Василина кипа головою.
Поздравляю! Що ж тепер — учительницею?
Іван. В строкові краще!
Василина. Ще не знаю. А сестра ваша, Маня; що робить — на курсах?
Демид. Ні, вийшла заміж.
Іван. Натуральні женські курси!
Карпо сміється.
Василина. Коли, за кого?
Д е м и д. Після паски 2 гіовіпчалась з учителем, Александром Кручковським.
Васили и а. А курси? Вона ж торік збиралась їхать на курси?
Іван. Дівчина тоді кінчає всі курси, коли виходить заміж!
Василина. Та відчепись, от ще отець-базіка! Демид. І справді, знаєте, чи до курсів, чи після курсів, а прийдеться вийти заміж, коли посвата чоловік достойний, що, мовляв, ще й до серця припадає. Так чого ж його вікладать?
І в а п. В квадраті натурально! І птиці ранньою весноіо паруються.
Василина. А чом же ти не паруєшся?
І в а н. Я ще пі чоловік, пі птиця! А строковий! Василина. Ану тебе! Вибачайте, мені ніколи,— братів ждемо, треба помогти мамі. (Вийшла.)
Явдоха. І. я принарядюсь, бо, певно, скоро* приїдуть. (Вийшла.)
Карпо. А цікаві жінки! Покинули все і прибігли подивитись: чи Демид, чи хто другий приїхав.
Іван. А може, його тут ждали?
Демид. О! Якби то! Я б був дуже радий!
Карпо. Ну, пани мої робітники, хоч сьогодня і неділя, а поки приїдуть гості, мені треба заглянуть по хазяйству!