Демид. Браво, браво! Чудовий малюнок!
Василина. А цей малюнок, знаєш, зачіпає трохи і мене...
Карпо. Ха-ха-ха!
Демид. Може, колишню, давню?
Карпо. Був той гріх! Ну, а тепер ти вийшла вже на шлях простої, натуральної людини. (Цілує її.) І через те модність і формальність, як каже Гупаленко, тобі будуть противні.
Входе Іван, одягнений в нову пару.
ЯВА VII Ті ж і Іван.
Василина. Гляньте, як Іван нарядився!
Іван. «Хоч горя набрався, зате ж у робу вбрався»,— як кажуть херсонські каботажні матроси!
Карпо, Демид і Василина обступають Івана і, ніби пробують матерію, пощипують його.
Карпо. Нічого.
Іван. Ай!
Демид. Добре сукно.
Іван. Та ну тебе!
Василина хоче піймать за рукав, Іван ухиляється, Васплппа пада на Демида.
Демид її обніма.
Карпо. Ага, піймалась! Ну, користуйся ж случаем — цілуй!
Демид хоче поцілувать Василину, вона ухиляється і дає йому тумака в спину.
Д е м и д. Ого!
Карпо. Це перша проба. (Сміється.)
Іван (сміється). Чудовий настрій! Певно, щось тут без мене сталося доброго? Ну, признавайся, Демиде!
Карпо. Е, брат, що “тут сталося,— довго розказувать! А коротенько: Василина іде заміж за Демида!
Василина тікає в двері, Іван її придержує.
Іван. Стривай, лисичко!..
Василина хова лице на груди Івана. Він її обнімає і цілує. Поздравляю з закінченням лікарських курсів.
Сміх.
Входе Макар. Василина, сміючись, виривається від Івана, біжить до Карпа і тулиться до нього; всі сміються.
ЯВА VIII Ті ж і Макар.
М а к а р. От як у вас весело! Певно, Іван смішить? Гляньте, яка тютя! Прямо-таки предсідатель земської управи! ( Сміється.)
Карпо. Тут, тату, загальна радість. Василину посватав Демид, і мама вже дала своє благословення. Тепер ще ждали вас, щоб і ви поблагословили!
Де м н д (бере Василину за руку і підходить до Макара в парі, стають навкольиіки). Благословіть, тату!
М а к а р (по паузі). Благословляю і благаю господа милосердного (підводе їх і цілує),
Входе Тетяна і Явдоха.
щоб він послав вам любові і згоди в сім’ї на многі літа!
Тетяна. Та тільки знайте, що я не одпустю Василини з свого дому: живіть при нас! Це моя найпершая умова! Буде вже з мене, наплакалася і настраждалася! (Здероюуючи сльози.) Повилітали птахи з гнізда і покинули нас, старих: ані Михайло, ані Петро і носа сюди па покажуть!.. Поженилися на панночках і забули батька, матір. А Василини не
пустю від себе! Одна, та й ту не буду бачить?
Макар (витирає сльози). Та не плач! От іще! Всі раді, а вона плаче! Чого їм від нас відходить? Демид любе хліборобство,— бачила, як працював чотири місяці,— збудуємо їм гарну хату, поруч з Карповою, та й нехай хазяїнують хоч укупі з Карпом, хоч нарізно; а тут же і школа є, можна з пашим учителем помінятися...
Демид. Не журіться, мамо, ми вас пе покинемо.
К а р п о. А з учительством діло уладнаємо. Ну, давайте ж обідать та зап’єм заручини. Явдохо! Внеси, голубко, слив’янки.
Явдоха іде. Мати, Василина і Демид окремою групою балакають тихо.
Мати гладить Василину по голові та цілує їй руки.
А слив’янка, певно, добра, бо п’ять літ ждала цього случаю.
Макар (до Івана). А ти, сину?
Іван. І я вип’ю слив’янки.
Макар. Слив’янка слив’янкою, ,а ти б женився.
Карпо. Поїдем до Кравченка! Там, брат, дівчина Тетяна, як маків цвіт!
Макар. Еге, еге! Кравченки — хазяїни, сину, давні, рід хороший, чесний, багатий, а до того і сусіди. Катай!
Іван (жартівливо). В Китай!
М а к а р. Та ну-бо, не вигадуй! Ти ж показав себе он яким робітником, тепер пора звить гніздо: женися!
Тетяна. Женися, сину! Я Тетяну Кравченкову бачила і знаю. Хороша-прехороша.
І в а н. А ви думаєте, я не бачив? Бачив у церкві і балакав на паперті з нею.
Тетяна. Бачив? Балакав? От і гаразд! А правда ж, гарна?
Іван. Кращої і не треба!
Карпо. Так їдемо сьогодні надвечір, чого зволікатись?
Іван. І справді, нічого зволікатись! Приборканий я був і тільки мріями літав туди, де серцем жив давно! І от тепер я спробував себе на тяжкій праці строкового, здобув робочу дисципліну, набрався певності у своїх силах — і- воскрес: у мене крила одросли, я почуваю сміливість в душі і йду на сцену!
Карпо. В театр?
Макар. От тобі й маєш!
Тетяна (схоплюється). Куди ідеш?
Іван. Служить в театрі, мамо, хочу!