Порт ний. Через те-то у нього гроші є, а ви, Степан Кузьмич, любите їсти по-панськи.
Крамарюк. Люблю, Вася, люблю! Грішний чоловік, особливо солоні закусочки: сьомгу, омари, баличок, ікорку... Та тільки я, брат, їм раз у раз на чужий кошт! У мене кожний вечір єсть карась, а карасі люблять частувать нашого брата і лічать це для себе за честь! Напоїть актьора для карася рівно виконанню високого довгу*^ а вже от грошей ніхто з карасів не дасть. Сто рублів проп’є, сто рублів для хвастовства спалить, а бідному не дасть і трьох карбованців.
Порт ний. А де ж ви діваєте свої гроші, жалування?
Крамарюк. Чорт їх знає! Зрозумій! Візьму в цю руку карбованця, перекладу в другу (показує маніпуляцію), дивлюсь — десять копійок. Тягнусь за панами — і раз у раз в довгах.
Портний (сміється). Чудак.
ЯВА VIII
І в а її, дами, мужчини, діти.
Іван. Прошу, прошу! (Одчиня двері, входять дами.) Сідайте! Вася, дай, брат, ще стілець!
1-а дама (кладе на стіл квітки). Великому артистові!
Іван. Спасибі, спасибі! Ви щоразу вітаєте мене квітками. Глибоко ціню вашу люб’язність! (Нюхає квітки.)
2-а дама. А ви мене обманили: я вас сьогодні ждала на кофе.
Іван. Не можна було ніяк: я був сьогодні в осаді цілий день.
2-а дам.а. Так я вас завтра жду обідать.
Іван. Обідаю з приятелем.
2-а дама. Увічливо, нічого сказать... Мені дали слово, а обідаєте з приятелем.
Іван. Простіть, я вам слова ще не давав.
2-а дама. Ну, так дайте слово зараз!
Іван. Не можу!
Стук у двері. Голос: «Можна?»
Прошу!
Входять двапанаідвоедітей.
1-й па н. Крутіцкій! А це мої діти Стьопа і Петя — бу-дущі інженери.
Іван (здоровкається до 2-го пана). А, Деркач! Здоров, земляче! Що ж це тебе давно не видко в театрі?
Деркач. Зате жінка щодня.
2-а дама. Неправда, вчора не була.
2-й пан. Бо Іван не грав.
Крутицький. Стьопа, Петя! Дивіться на великого артиста. Тілько — руки по швам!
Діти заглядають Іванові у вічі і зачіпають на столі то те то се.
Іван. Сідайте, куріть!
2-а дама (до Деркача). Сеня! Я в одчаї. Іван Макарович відрікається від нашого хліба-солі; а я закликала до себе на завтра ціле товариство, щоб показати їм знаменитість.
Деркач. Що ж, коли не можна завтра, так другим разом!
Портний. Будем переодягатись?
1-а дама. Ах, ми тут заважаємо! До завтрього! (Подає руку Іванові, виходе.)
Крутицький. Петя, руки по швам, не зачіпай.
При слові «руки по швам» Петя кладе руки по швам на одну мить, а потім знову зачіпає що попало.
2-а дама. Так коли ж обідать до нас?
Деркач. Прошу від щирого серця як земляка!
Крутицький. Стьопа, руки по швам! Ти дзеркало
розіб’єш!
Стьопа, як і Петя, кладе руки по швам і знову щось зачіпа.
Іван. Сьогодні у нас четвер... Так... Я у вас обідаю... в неділю.
2-а дама. Ждем. Глядіть же, не зрадьте!
Крутицький. Дуже рад, що познакомився, довго збирався. Стьопа, Петя, ходім.
Стьопа зачепив і звалив зеркало, воно розбилось.
3-а дама. Ах!
Іван. Нічого, нічого... (Про себе). Погана приміта!
Крутицький. Ніколи тебе не візьму в театр... Простіть! (До дітей.) Ну, руки по швам! Марш!
Всі виходять, крім 3-ї дами. Чути дзвінок.
Іван. О, перший?.. Я не буду переодягатись — не поспію.
Портний виходе.
Крамарюк. Я зараз, можна?
Іван. Іди.
3-я дама. Тут так гарно, весело, що й виходить не хочеться. Артистична атмосфера наповняє душу якоюсь радістю, особливо коли зостанешся з вами наодинці. (Закачує очі під лоба.) Ах, талант, талант... Яка це велика громадська святиня! Без сильних талантів ми закиснемо в мизерії щоденщини. Ви будите у нас найвищі поривання до світлих ідеалів.
Іван. Спасибі, спасибі! Тілько я не розумію, до чого високого я, власне, вас розбудив.
3-я дама (оглядаючись). Як до чого, як до чого? Ах, противний, він ще й питає, неначе сам не знає!
Іван. Не знаю.
3-я дама. Ви сьогодні нелюб’язні: напруженість нервів вас утомила. (Дивиться довгенько на нього.) Страстний Отелло!.. Я вас люблю безумною страстью бальзаковськаго возраста! 10
Іван (встаючи, кланяється). Спасибі! І я вас люблю страстью прожори: такого знаменитого борщу, таких солоних огірків і маринованих баклажанів, як у вас, я нігде не їв! Очевидно, тільки бальзаковський возраст уміє так смашно готовить страву.
3-я дама. Що? Ви насміхаєтесь над святим чуттям?
Іван. Палагея Івановна, дайте спокій і ніколи не говоріть мені про вашу страсть, а то скажу Колі, щоб він вас в театр не пускав.