3-я дама. Ви — божевільний чоловік, розпаскуджений поганими женщинами, які, крім брудних почувань, до вас нічого в своїм серці не мали, а свята, ідеальна любов до вашого талану, яка виключає з себе все низьке, крім духовного єднання, для вас незрозуміла.
Іван. А при чому ж тоді страсть бальзаковського возрасту?
3-я дама (іде до дверей). Я лічила вас далеко розумнішим, а тепер бачу, що можна буть великим артистом і не менше великим дурнем. (Виходе.)
ЯВА IX
Іван, потім Над я, в білій сукні.
Іван. Ха-ха-ха! Страсть бальзаковського возрасту по-міша мені добрий борщ їсти. Пропали лукулловські обіди!..11
Заглядає Над я.
Надя! Заходь!
Н а д я. А нема нікого?
Іван. Як бачиш, нема.
.Дзвінок.
Н а д я. Другий!
Іван. Нічого, перша сцена без мене. Заходь, дитя, освіжи атмосферу своєю чистотою. (Бере її за руку і садовить.) Я тебе виглядаю в кулісах цілий вечір! Твій світлий образ ангела дає мені силу творчості!
Над я. Не могла доступитись до вас і тільки здалеку дивилась. Я боюсь підходить: Людмила Павловна обіщала облить мене сірною кислотою. А тепер вона поїхала з графом кататись, і я до &ас забігла...
Іван. Людмила? З графом? Хто тобі сказав?
Над я. За кулісами всі говорять. А я сама бачила Людмилу Павловну і графа в вестибюлі.
Іван. А-а!.. Чорт з нею! (Дивиться на Надю,) Чому я тебе раніще не зустрів... Ти — чистий ангел, ти б не зрадила.
Над я. І не зрадю! Я люблю в вас свій ідеал.
І в а н. Але ти не моя...
Над я. І не можу буть вашою ніколи,— ви жонаті...
Іван (тре лоб). Жонатий?.. Так, так, дитя моє! Слова твої, мов молотом, ударили мене по голові: я... жонатий, люблю свою Марусечку і... твар!.. Бр-р!.. Край! Завтра почну нове життя, а ти будеш моєю музою і своєю чистотою освіжиш мою попорчену душу. (Цілує її в лоб.) Іди, дитя!
II а д я виходе.
Ах, яка мука зразу насіла па душу! Говорю одно, роблю друге. Нема у мене нравствснпої дисципліни... Але я її добуду, добуду... світлий образ Наді поможе очиститься і стать кращим!
Входе Крамарюк.
Завтра порву з Людмилою!
ЯВА X
Крамарюк і Іва н. Крамарюк ковиряє в зубах і причмокує.
Іван. Випив і закусив?
Крамарюк. Ке-ке-ке!
Іван. Де Людмила Павловна?
Крамарюк (жує). Людечка? Пішла додому,— головка болить.
Іван. Брешеш!
Крамарюк. Коли Людечка неправду сказала, то й Стьопка бреше.
Іван. Лукавий прислужник!..
Крамарюк. Єй, не знаю нічого!
Іван. Я стояв на виході і бачив, як граф вернувся за куліси.
Крамарюк. Свята правда. Граф заходив.
І в а н. Ну, говори далі святу правду!
Крамарюк. Так, заходив, заходив. Постривайте. Чого ж він заходив? (Дивиться вгору, нагадує.) А, порт-табак шукав і сказав, що йде в ресторан вечерю для вас заказать.
Іван. А Людмила де була?
Крамарюк. Забув. Не пригадаю. Чи тут... чи вже вийшла... Де тут пригадать, коли у нас, як в калейдоскопі, все міняється.
Іван. Вона поїхала з графом!
Крамарюк. Не може буть?!
Іван. Скотина ти!
Крамарю к. Де моя шапка, я тікаю.
Кактус, на дверях.
Кактус. Степан Кузьмич, у вас не була Палагея Осі-повна?
Крамарюк. Яка?
Кактус. Ваша... Наша... Ставська! Вона Емілію 12 грає, а зуби пропали...
Іван. Що?
Кактус. Послідня сцена спочивальні готова, а Емілія без зубів.
Іван. Які зуби? При чому тут, зуби?
Кактус. У Палагеї Осіповни були свої, хоч і цілі, та жовті зуби, а вона всі свої повиривала і вставила свіжі, білі. В першій сцені виняла зуби — дсспу давили — і вийшла, а хтось взяв зуби.
Усай (вбігає, до Кактуса). Зуби, зуби! Де зуби?
Кактус. Не знаю.
Усай. Жалування одбираєш число в число, а не знаєш, де зуби? Шукай!
Кактус вибігає.
Стьопа, у тебе всі зуби вставні, певно, ти мав практику, п’яний, не раз губив зуби; як ти думаєш, де можуть буть зуби Палагеї Осиповни?
За сценою плаксивий голос: «Де мої зуби? Хто пожартував, верніть мені мої зуби!»
Крамарюк. Стривайте! Я якось спав на пароході, зуби випали, і собачка Палагеї Осіповни занесла під стіл.
Усай. Ідея! (Біжить і ще на дверях кричить.) Шукайте зуби у Амішки, може, собачка взяла! (Пішов.)
І в а н. Ну, милий, я з тобою ще побалакаю. Завтра перебирайся в другу уборну...
Крамарюк. Чим же я винен?
Іван. Я тебе знаю — ти сприяв.
Кактус (в дверях). Іван Макарович, починаю.
Іван. А зуби?
Кактус. Єсть, єсть — Амішка гризла.
Іван. Грай тепер трагедію! А-а-а! Весь настрій пропав! (Пішов.)
ЯВА XI
Крамар ю к, потім Райська.