Але сталося це наприкінці серпня 1900 р., перед закінченням гастролей у цьому місті об’єднаної трупи корифеїв., У фонді Головного управління в справах преси збереглася цензурна справа, в якій є власноручне письмове прохання І. К. Тобілевича:
«В Главное управление по делам печати, отделение драматической цензуры коллежского секретаря Ивана Карповича Тобилевича
(Карпенко-Карый);
Прошение.
Представляя при этом в двух экземплярах комедию в 4 действиях] нод названием «Хазяин» и две гербовых марки 80 коп [еечного] достоинства, честь имею покорнейше просить: разрешить эту пьесу к представлению на сцене и один экземпляр с надписью о дозволении выслать мне в г. Николаев Хёр [сонской] губ [ернии], театр Шеффера.
Коллежский секретарь Иван Карпович Тобилевич (Карпенко-Карый)
25 августа 1900 г. г. Екатерииослав»
(ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 25, 1900 р., спр. 14, арк. 180).
Головне управління в справах преси переслало п’єсу до Санкт-Петер-бурзького цензурного комітету, за дорученням якого висновок про неї зробив цензор драматичних творів Ісаєвич. Цей висновок, датований 18 листопада
1900 р., закінчується так: «Не находя в рассматриваемой пьесе ничегѳ предосудительного, я полагал бы дозволить ее к представлению» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, он. 25, 1900 р., спр. 14, арк. 181 —183).
У Ленінградській державній театральній бібліотеці ім. А. В. Луначар-ського за № 56155 зберігається один з двох цензурованих примірників п’єси з таким написом на титулі: «Хазяїн. Комедія в 4-х діях Івана Тобілевича (Карпенка-Карого)». Тут же штампована дата надходження тексту до цензури: «31 авг[уста] 1900». І цензорська резолюція: «К представлению дозволено. Спб., 20 ноября 1900. Цензор драматических сочинений Исаевич».
24 грудня 1900 р. за № 7618 канцелярія Головного управління в справах преси надіслала І. К. Тобілевичу другий примірник дозволеної драматичною цензурою до вистави на сцені п’єси «Хазяїн» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 25, 1900 р., спр. 14, арк. 183).
27 грудня 1900 р., під час гастролей трупи в Києві, І. К- Тобілевич у листах до дочки Марії і сина Назара повідомляє про одержання дозволеної цензурою п’єси. Зокрема, в листі до На'зара зазначає таке: «Хазяїна» мені розрішили. Він піде в першій половині января. Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Хазяїн» же зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання! Побачимо, як то вона піде. Участь в комедії мають всі найкращі актори, крім Заньковецької» (Карпенко-Карий І. (Тобілевич І. К.). Твори. В 3-х т., т. З, с. 253).
У спогадах П. К. Саксаганського зафіксовано комічний епізод, пов’язаний з чуткою про підготовку вистави: «Тим часом з цензури повернулася комедія Карого «Хазяїн». Пішла чутка, що в п’єсі виведено Терещенка. Тип «хазяїна» був подібний на Терещенка, як на кожного багатія з Херсонщини. Типів цих Карпенко знав досконало, але одна риса справді нагадувала Терещенка: це сцена з халатом. І от до Карого підіслано було якогось чоловіка, що пропонував ЗО тисяч за те, щоб п’єсу зняли з репертуару. Звичайно, Карпенко не згодився: його не можна було купити. Головні ролі розподілені були між Кропивницьким, Садовським та Караенком, який грав самого «хазяїна», Маркові Лукичу я радив взяти німця-шахмейстра, з цієї ролі він зробив би сЬеї сі’осигге И; він не послухав, взяв Золотницького, з якого нічого не зробив» (Саксаганський П. По шляху життя, с. 195—196).
Феногена грав П. К. Саксаганський, Ліхтаренка — М. К. Садовський, Соню — Л. П. Лінпцька, постановка — П. К. Саксаганського. Побоювання драматурга щодо можливої невдачі вистави «Хазяїна» виявились безпідставними. Прем’єра, яка відбулася 10 січня 1901 р. в Києві, мала, як свідчить місцева преса,- успіх. А сам драматург у листі до сина Иазара від 2 лютого
1901 р. з Києва повідомляв: «Хазяїн» пройшов з великим поспіхом. Вій дуже подобається. Ніхто, навіть самі сильні критики, не находять великих недочо-тів, крім деяких дрібниць, на которі не варто було б звертать уваги, але я
і ті дрібниці поправив. Я сам бачу, що це найкраща моя комедія і, мабуть, не то краще', а вже й та,кої не напишу. «Хазяїн» вже пройшов три рази, при хороших всякий раз зборах, і має ще бути виставлений два рази на одній неділі. Може, це занадто часто, але цікаво, що з того буде, чи дасть він ще два добрих збори, чи ні» (Карпенко-Карий І. (Тобілевич І. К.). Твори в 3-х т., т. З, с. 255). П. К. Саксаганський у своїх спогадах відзначив: «Хазяїн» мав великий успіх і пройшов 10 разів» (Саксаганський ТІ. По шляху життя, с. 196).