Насправді ж у Києві вистава була показана тільки п’ять разів (Циба-ньова О. С. Літопис життя і творчості І. Карпенка-Карого (І. К. Тобілевича). К., 1967, с. 297—300). Зате вистава йшла з успіхом у Москві, куди об’єднана трупа корифеїв виїхала з Києва 14 лютого 1901 р.
Як пише І. К. Тобілґевич у листі до сина Назара від 2 березня 1901 р.,
26 лютого 1901 р. українські актори «в тіснім кругу 13 росіян справляли 40 годовщину з дня смерті Т. Г. Шевченка. Обідали. На обіді виникла думка
* Шедевр (франц.).— Ред.
послать Л. Н. Толстому привітання, яко апостолу правди і любові...» (Карпенко-Карий І. (Тобілевич, /. К.). Твори. В 3-х т., т. З, с. 255—256). Серед трьох депутатів у Л. Н. Толстого побував й І. К. Тобілевич. П. К. Саксаганський зафіксував зі слів І. К. Карпенка-Карого таке: «Лев Миколайович розпитував пр<з наші діла і, між іншим, питав, чи п’єса «Хазяїн» має що спільне з його «Хазяїном і робітником». На Карого Лев Миколайович справив чарівне враження» (Саксаганський П. По шляху життя, с. 196).
У липні 1902 р. І. К. Тобілевич надсилає з Катеринослава до Санкт-Пе-тербурзького цензурного комітету текст комедії «Хазяїн» з проханням дозволити її до друку (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 777, оп. 5, 1901 р., спр. 4).
26 липня 1901 р. Санкт-Петербурзький цензурний комітет переслав п’єсу до Головного управління в справах преси з проханням висловити свою думку щодо можливості дозволити її друкувати (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 766, оп. 21, 1901 р., спр. 479, арк. 231). 31 липня 1901 р. Головне управління відповіло Санкт-Петербурзькому цензурному комітетові, що п’єса «Хазяїн» «может быть дозволена к напечатанию» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 21, 1901 р., спр. 479, арк. 231). Санкт-Петербурзький цензурний комітет дав дозвіл на друкування п’єси (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 777, оп. 5, 1901 р., спр. 4). Дізнавшись проіцензурний дозвіл «Хазяїна» до друку, Б. Д. Грінченко звертається до І. К. Тобілевича з проханням надіслати п’єсу для альманаху, який саме тоді він упорядковував (можливо, йшлося про альманах «Дубове листя», який Б. Грінченко упорядковував спільно з М. Чернявським і М, Коцюбинським; вийшов він 1903 р. в Києві). В листі до Б. Д. Грінченка від 7 вересня
1901 р. з Катеринослава і. К. Тобілевич писав: «Готового, гарно переписаного «Хазяїна» у мене нема, а поки тут перепишуть, то пройде час немалий, бо у нас не дуже скоро це зроблять; так я рішив вислать і вже вислав Вам свою чорновку, в послідній редакції. У вас перепишуть скоро і без помилок. Будьте ласкаві, вишліть мені в Полтаву, де ми пробудемо до 29 октября. Бажаю від щирого серця поспіху Вашому альманахові [...]» (Карпенко-Карий 1. (Тобілевич /. К.). Твори. В 3-х т., т. З, с. 256—257). 22 жовтня 1901 р. він ділиться думками з Б. Д. Грінченком щодо вміщення комедії «Хазяїн» в альманасі (відділ рукописів ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН УРСР, № 31694). Але в жодному з альманахів п’єса тоді не з’явилася. Вперше вона була надрукована окремою книжкою 1902 р. в Києві. Після цього комедію «Хазяїн» драматург включив до третього тому «Драм і комедій», що був надісланий до Санкт-Петербурзького цензурного комітету в лютому — березні 1902 р. Цензор Андріяшев дав прихильну оцінку, про що було повідомлено 18 березня
1902 р. Головне управління в справах преси (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 21, 1902 р., спр. 551, арк. 75). 19 травня 1902 р. останнє дає згоду на друкування третього тому «Драм і комедій» І. К. Тобілевича після виключення в п’єсах, а серед них і в комедії «Хазяїн», «черкнутых красным карандашом слов «дозволено к представлению» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп, 21, 1902 р., спр. 6). На цій підставі цензор пише резолюцію на титульній сторінці: «Дозволено цензурою. С.-Петербург, 22 мая 1902 г.» (Тобилевич (Карпенко-Карый) Иван. Драмы и комедии, т. 3, с. 2). На відбитку п’єси з цього тому, поданого повторно до цензури на предмет дозволу її до вистави, є напис: «К представлению дозволено. Спб., 28 марта 1903 года. Цензор драматических сочинений Исаевич» (Ленінградська державна театральна бібліотека ім. А. В. Луначарського, № 20300).
Після того, як тяжко хворий I. К. Тобілевич змушений був назавжди покинути трупу П. К. Саксаганського (лютий 1907 р.), а отже, перестати грати роль Пузиря, ця вистава ще продовжувала своє сценічне життя в трупі до кінця її існування (літо 1910 р.).
Тим часом комедія «Хазяїн» здійснює свій тріумфальний похід по копу всіх тодішніх українських труп. 21 лютого 1903 р. у Львові відбувається прем’єра вистави Руського народного театру в постановці К. Й. Підвисоць-кого. У вересні 1905 р. п’єсу по-новому в цьому театрі поставив М. К. Садов-ський. Він же включив комедію до репертуару новоорганізованої власної «Трупи українських артистів» у перший, ще мандрівний сезон її існування. Вистава належала до тих, якими розпочала свою діяльність ця трупа у вересні 1906 р. в Полтаві. Згодом, з вересня 1907 р., коли трупа була стаціоно-ваиа в Києві, «Хазяїн» майже постійно був у репертуарі цього театру протягом усього періоду його існування в Києві (до 1919 р.). Йшов «Хазяїн» на сцені й інших українських труп початку XX ст.