ЯВА IX
Ц о куль, а потім Бор ох.
Ц о куль (один). Ну й дівчина! А!.. Одберу від жидів Харитину хоч би там як! Прямо квітка... та ще трохи випив,
і з думки не йде... Одберу!..
Б о р о х (виходить). Василь Микитович! Подождітє мене, пожалуста. Я зайду до Федьки — нам вмісті; проводіте меня від собаков.
Ц о к у л ь. Слухай! Уступи мені свою наймичку Харитину.
Б о р о х. Ви знову'за своє. Як же Рухля зостанеться сама з дітьми, га?
Ц о куль. Ти собі візьми бабу Горпину.
Бор ох. А одчого ви не візьмете собі бабу Горпину?
Ц о куль. Та від того, що вона тутешня, а всі тутешні рвуть що не попало: чи молоко, чи масло, чи борошно — усе таскають додому, бо жінка моя другий місяць слаба: хто його вглядить. А Харитина тут чужа, родичів нема, то хоч поки подружок не заведе, красти не буде, а тим часом жінка видужає. От яке діло!
Бор ох. Псс!.. І нашто вам ета рахуба?.. Вона нічого не поніма, вона лінива, без загаду нічого не зробе, вона тілько спать любе.
Ц о к у л ь. О, у мене не буде чспать.
Б о р о х. Оставте ето, просю вас.
Цокуль. Ая тобі кажу, що вона у мене буде служить.
Б о р о х. Ні, не буде.
Цокуль. Та що ж вона, кріпачка ваша, чи як? Я більше заплатю — і піде до мене.
Бор ох. Ну, то я вам скажу насурйоз: вона — бродяга!
Цокуль. А ти ж держиш її, чом же я не можу?
Бор ох. Ми? Ми другово діло... я знаю, де її взяв. Ну, оставте... вам будуть непріятності, бо Рухля її любить,
піднімить гвалт і з досади скажить уряднику, што вона бро-дята... і од вас її візьмуть у острог, тоді ні вам, ні нам.
Цокуль. Ну, стривай! Чого нам свариться? Я Ѵобі дам одступного. Хочеш?
Борох. Одступного?.. Єй-богу, не знаю, што із вами робить... А сколько ви дадітє?
Цокуль. Дам четверть вівса.
Борох. Нам жаль так задешіво уступить.
Харитина несе воду.
Відітє, какая проворная — як куля: і.сюда, і туда! Ви дадітє три четверті, нічого з вами робить. *
Цокуль. А, більш вже пропада! Нехай-вже дві. Борох. Єй, нельзя! Какая дєвушка, на всю округу не знайдеш: умная і проворная.
Харитина виходить з шинку і Яутко іде за хату.
Гляньте! Не, ви гляньте, прямо — куля!..
Цокуль. Так пришли її завтра до мене з квітками, я сам з нею побалакаю, а ти не кажи' їй нічого, не одговорюй!..
Борох. Знаєте, Василь Микитович, ви дайте Рухлі... ну... мішок картоплі... нехай не сердиться.
Цокуль. Та ти не здурів часом?
Борох. За чево здурів? За чево?.. Какая дєвушка... це-це! Як калина!
Харитина несе в’язку соломи у» корчму.
(Борох тихо.) О!.. Ви придивіться, гляньте — какая она кругленькая...
Цокуль. Ходім, бо тут ще хто підслуха,— от когось чорт несе! (Іде.) Ходім!
Борох. Я буду іти з етого боку, а то у Семена зла собака...
Вийшли.
ЯВА X
Пилип і Маруся.
Пилип. Бог з тобою, коли не віриш, а я присягаюсь. Маруся. Ти мене обманеш, а після осмієш, покинеш. Пилип. А я тобі скажу, що у тебе Панас на думці, від того ти й боїшся їхать у город.
Маруся. Я Панаса зовсім не любила... так собі зійшлися, гуляли, думала — поберемось, а тепер...
Пилип. Що?
Маруся. Ти знаєш...
Пилип. Ні, ти скажи Сама.
Маруся (обніма його і цілує). От що! Боже мій, навіщо я тебе побачила і отруїла своє життя?
Пилип. Так кажу ж тобі: переходь у город, там будеш служить, я сам знайду тобі місце на п’ять рублів у місяць. У городі тілько й жить. Зайдеш у чайну — музика гра*, на бур-вар — музика гра, або в тіатер підем, то там такого надивишся, що тут хоч сто літ живи, не побачиш: і на голові ходять,
і колесом крутяться, стрічки з рота тягне, огнем, дихає — прямо очі розбіжаться; а тут що?.. Велике щастя, що за обірванця Панаса підеш замуж: буде кому бить, та й годі!.. Послухай мене. Та через год ти й сама себе не пізнаєш, як надінеш плаття з форшором, а тут унизу клисе... Краля! Одно слово, тоді й старшина тут шапку перед тобою здійме.
Маруся. А мати?
Пили п. Мати тебе хлібом не годує, а я вийду з1 .служби, то прийдемо сюди; тут і поберемося. (Обніма її і цілує.) Так — так? Рішай!
Маруся. Ох! І матері жаль, і за тобою пропаду!
Пилип. Вибирай, хто миліший.
Маруся (обніма його). Не обмани, не одури ж мене, мій лебедику!
Пилип. Ти мене любиш, я тебе люблю, то, виходить, ніякого обману не буде.
В корчмі чуть хряск розбитого горшка.
Що це?
Маруся. Щось розбилось.
Пилип. Ходім мерщій у леваду — там порадимось.
Хутко зникають, обнявшись.
Голос Рухлі: «Ой вей! Молоко, молоко пропало! Ой вей мір, і два яйцу
розбила!»
Голос Харитини: «Та то не я!»
Голос Рухлі: «От тобі, от тобі!» \
Чуть, що б’є в спину, аж гуде.