ЯВА XI
Харитина (вибіга з кор' ни і тіка на другий бік кону). За що ви б’єтеся?
Р у х л я (вискакує з качалкою). За чево, за чево? Подлая хамка! Цілий глечик молока і два яйця розбила, а тобі за етово сказать: «Покорно благодару вам»,— га?
Харитина. То ре я, єй-богу, не я, то панич Сруль...
Рухля. Брешеш! Панич Сруль такое делікатнеє дітю, што єтого не зробить... Іди в хату! Іди, кажу тобі, я тєбя буду колотіть!
Харитина. Не піду, бо ви й так добре мене били... я утічу, куди очі дивляться.
Р у х л я. Я тебя і под землею знайду та у острог засадю,— бродяга ти!! Іди, кажу!
Янкель (вибіга). Мамаша! Ідіть у хату! Там будете кричать сколько влєзіть, а тут будуть люди сміяться... Таково почтенная дама з качалкою драку делает... Пожалуйте, просю вас! (Тягне Рухлю в хату.)
Рухля. Пусти, я буду ейо колотіть, подлую!
Янкель. Образованная дама, колотіть на уліцу! Пс-с! Стидно!
Рухля. За чево ти мене тягнеш? (Рветься.) Пусти, гавару тебе!
Янкель. Мамаша, мамаша, прохолоньте! Просю вас с убєждєнієм. (Силою тягне її в хату.) Чістово скандал с такою горячово мамаша!
Зникли.
ЯВА XII
Харитина (одна). Боже мій, боже! За що ж я так мучусь? Всім чужа, всі чужі, ні до кого прихилиться, ні од кого порадоньки взять,-- де ж мені в світі діться?.. Господи! Пошли ти мені смерть, остогидло мені життя моє осоружнеє, нехай я не буду отак весь вік поневіряться, бо як так жить, то краще отруїть себе, пропасти!!.
Завіса.
ДІЯ ДРУГА
Середина хати Цокуля. Одні двері прямо надвір, другі — збоку, у світлицю.
Хата вбрана наполовину по-міщанськи.
ЯВА І
Цокуль (виходе з світлиці). Біда, та й годі! Жінка слаба, скрізь тебе шарпають, і товку в хаті не знайдеш! А тут ще Харитина цвяшком сидить у голові; що не думаю, а зверну на Харитину,— прямо збожеволів! Так і стоїть перед очима! Хто-небудь рипне, тб вже мені здається — вона... аж затру-сюсь!..
Одчиняються двері.
О!..
Входе Янкель.
Цокуль (до себе). Тьфу! Жида чорт приніс.
Янкель. Здрастуйте.
Цокуль. А що скажеш?
Янкель. Тата прислали, штоб ви дали п’ять четвертей вівса.
Цокуль. Як п’ять? Що він, сказився? Три — договор був.
Янкель. Мамаша не хочет. Тата сварився з мамашою за чего-то довго, а послі мамаша сказалі: як п’ять, то они согласні, і тата послалі мене, штоб так і вам сказать.
Цокуль (набік). Догадався ирод... п’ять четвертей!.. Що ж, не дать?.. Так переманить Харитину?.. Рухля підніме гвалт, бумаги нема, і її потягнуть куди-небудь... Ні, силою нічого не вдієш. Треба дать. (До Янкеля.) А ти сам?
Янкель. Ні, я не сам. з Цокуль (до себе). Так і вона їуті (До Янкеля.) Хто ж там з тобою? Нехай сюди йде.
Янкель. Там коняка з повозкою і з мішками.
Цокуль (до себе). Щоб вона тобі- здохла! (До Янкеля.) А більш нічого батько не казав? ,
Янкель. Казав, што тот чоловек зараз прийде, як ви согласні.
Цокуль. Ну, ходім...
ЯВА III Входять дід і Панас.
Цокуль. Отже сьогодня всі наважились мішать мені, а тут ніколи і вгору глянуть. Чого вам?
Панас. Та я хотів йощитаться завами, бо мені, грошей треба.
Цокуль. Біжи, попереду скажи Петрові, щоб одМіряв для Бороха п’ять четвертей вівса.
Панас (до Янкелй). Ходім, жидку!
• Янкель. Жидку! Який я тобі ж*здку? Я єврей, я хазяйській син, а ти што? Свиня! Наймит...
Панас. Ну-ну! А то як заїду по'потилиці, то на три дні забудеш і хто ти.
Цокуль. Та не зачіпай його.
Панас. Чого ж воно єрепениться? Поки світ сонця, жид буде жидом... Іди!..
Янкель (іде). Я скажу папаше, он будіть жаловаться на мирового.
Панас. І ти дурний, і твій папаша дурний.
Вийшли.
Дід. Завзяте!
Цокуль. Яке коріння, таке й насіння. Бач, як огризається, зараз до мирового.
Дід. Еге.
Цокуль. А зачепи нашого хлопця, то й змовчить.
Дід. Та нашому, хоч і по потилиці дай, то тільки скривиться, а жиденя настовбурчилось, як гиндик...
Цокуль. А що ви, діду, скажете? Кажіть, бо мені нема часу.
Дід. Та треба нові кулаки в колесо вставити, так оце прийшов вам сказать, бо старі пооббивалися, то так і стриба, так і стриба, ще поб’є колесо.
Цокуль. Чом же ви не вставите?
Д і д. Нема у нас сухого дерева.
Цокуль. Так що ж його робить? Треба, у город їхатй...
Дід. Та я назнав гарного грабка у покійного Козуба, треба б нам купить. Я вже питав, так стара хоче за нього п’ять злотих.
Цокуль (сміється). Глядіть, діду, може, ви до Параски залицяєтесь, що знаєте, яке у неї і дерево є?