Автограф невідомий. В архіві зберігаються деякі підготовчі матеріали до драми, вирізки друкованих виступів тощо (ІЛ, ф. 103, № 90; 91; 165; 177).
За постановку «Ярослава Мудрого» Харківському державному академічному українському драматичному театру ім. Т. Г. Шевченка з 1947 р. присуджено Державну премію СРСР (режисер М. Крушельницький, виконавець головної ролі—І. Мар’яненко). Вітаючи з цієї нагоди колектив театру, М. Т. Рильський зазначав: «Кожна нова п’єса Івана Кочерги відкриває нову сторінку мистецтва. Кочерга — драматург-мислитель, драма-тург-новатор. Він дивиться на життя своїми очима, а це означає — художник... Можливо, що історичний Ярослав був не таким, яким його малює тов. Кочерга. Навіть напевне. Але це — постать мудрого політика, проводиря для відображення якого дає всі підстави історія. П’єса Кочерги — проекція минулого в сучасне, а тільки такі твори на історичні теми живі і життєдайні.
Драматична поема Кочерги проблемна, як і всі твори цього талановитого драматурга. Втілення її в сценічних образах — велика заслуга театру імені Т. Шевченка» (Барабан Л. і. М. Т. Рильський та І. А. Кочерга.—«Радянське літературознавство», 1984, № 8, с. 62).
Подається за вид.: Кочерга Іван. П’єси. К-, Держлітвидав, 1951, с. 3-110.
1 Ярослав Мудрий (бл. 978—1054) — державний діяч Київської Русі, великий князь київський з 1019 р. Після смерті батька Володимира Святославича у 1015 р. вів боротьбу за великокнязівську владу проти брата Святополка Окаянного. За період його князювання зміцнилися феодальні відносини, було складено збірник законів давньоруського права — «Правду Ярослава», остаточно утвердилося на Русі християнство, розвивалася культура. Зміцненню міжнародного становища Русі сприяли родинні зв’язки Ярослава Мудрого з правителями багатьох європейських країн.
2 Святопол к Окаянний (бл. 980—1019) —князь туровський в 988—1015 рр., великий князь київський в 1015—1019 рр., син Володимира Святославича. В міжусобній боротьбі 1015 р. убив своїх братів Бориса і Гліба, можливих претендентів на київський престол, за що дістав своє прізвисько. Зазнавши поразки в Любецькій битві 1016 р. від війська Ярослава Мудрого, втік у Польщу, потім у Чехію.
3 Болеслав І Хоробрий (967—1025) — польський князь у 992 — 1025, король у 1025 р. з династії П’ястів. Відстояв незалежність Польщі у боротьбі проти «Священної Римської імперії», завершив об’єднання польських земель. У 1018 р. здійснив похід на Київ. Повертаючись до Польщі, загарбав червенські міста. Між давньоруською державою і феодальною Польщею за них точилася тривала боротьба.
4 Брячисл ав Ізяславович (988—1044) —князь полоцький, старший з двох синів Ізяслава Володимировича, родоначальника полоцьких князів, внук Володимира Святославовича. Після смерті батька в 1001 р. успадкував Полоцьке князівство. У 1020 р. напав на Новгород. Ярослав Мудрий розбив його військо біля р. Судома на Псковщині.
'Мстислав Володимирович Хоробрий (? —1036) —
давньоруський князь, син великого князя київського Володимира Святославича. В 988 р. отримав в уділ Тмутараканське князівство. В Листвен-ській битві 1024 р. розбив військо свого брата Ярослава Мудрого й став незалежним від Києва князем Чернігівського князівства.
6 ...завершився блискучою перемогою над печенізькими ордами і остаточним розгромом їх під К и є в о м.— Тюркські кочові племена печенігів, які знаходились у VIII—IX ст. у південно-руських степах, нападали на руські землі у 915, 920, 968, 972 рр. У 1036 р. військо Ярослава Мудрого остаточно розбило печенізькі орди.
7 ...похід Ярослава на Чюдь... — У 1030 р. Ярослав Мудрий поширив свою владу на західний берег Чудського озера, де було засновано м. Юр’єв.
8 ...в і д в о ю в а н н я червенських городів...— Червенські гради— група давньоруських міст і укріплених феодальних замків X—XII ст. у Волинській землі на західних окраїнах Русі. Згадка про них зустрічається в давньоруських літописах під 1018 і 1031 рр., а їхній центр — м. Червем, ще в 981 р. На початку X ст. посилилися політичні зв’язки червенських міст з Київською Руссю, але в другій половині X ст. місцева племінна верхівка потрапила в залежність від Чехії. У 988 р. київський князь Володимир Святославович приєднав ці міста до Русі. В І018 р. Болеслав І Хоробрий, повертаючись з походу на Київ, знову захопив їх, але 1031 р. Ярослав і Мстислав Володимировичі відвоювали їх. У XIV ст. територію червенських міст загарбали польські і литовські феодали.
9 ...невдалий похід Улеба (Ульф а) в Зирянську землю до «Залізних в о р іт »...—Йдеться про невдалий похід Ульфа 1032 р. у Зирянську землю. Зирянами називали народ комі, що живе на території нинішньої Комі АРСР (північний захід Російської Федерації). Територія ця сягає західних схилів Уралу, в центрі її — Тиманський кряж. Звідси й уявлення давніх новгородців про «край землі» та «Залізні ворота».