40Даждьбог (Дажбог) —у давньослов’янській міфології бог Сонця, світла та вогню, покровитель родючості, добра й достатку.
41 Хоре—одно з імен бога Сонця в міфології східних слов’ян.
42 Хіба в той рік, як В о л о д и м и р-к н я з ь Старих богів повикидав в Дніпро...—
Йдеться про хрещення Русі князем Володимиром у 988 р. Введення християнства як державної релігії супроводжувалось нищенням реліквій та символів старих вірувань. Так, у Києві було скинуто в Дніпро з поганського капища на Старокиївській горі дерев’яного ідола, що зображав верховного бога дохристиянського пантеону Русі — Перуна.
43 ...В печерах на Звіринці десь живе...— Історична місцевість Звіринець знаходиться в ГІечерському районі м. Києва, значна його частина входить нині до складу Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР. Звіринецькі печери засновані в X ст., там був печерний монастир; у прямому підземному коридорі (довжина близько
20 м) — 40 ніш-усипальниць.
44 Ровоам — за Біблією, ізраїльсько-іудейський цар, син і наступник Соломона, відомого своєю мудрістю. На відміну від батька, який домігся зміцнення свого царства, Ровоам розвалив його.
45 Ладога — давньоруське місто в Новгородській землі, нині с. Стара Ладога Волховського р-ну Ленінградської обл.
46 Альдейгюборг — варязька назва Ладоги.
47 Як цар Давид глаголет.— Йдеться про ізраїльсько-іудей-ського царя Давида, відомого з Біблії. Вкладаючи в уста князя висловлювання Давида, інші книжні афоризми, автор підкреслює начитаність Ярослава, його високу для свого часу освіченість.
48...Від самого Босфору до Палерм о.— Протока Босфор з’єднує Чорне море з Мармуровим, на її узбережжі — тодішня столиця Візантійської імперії Царград (Константинополь, нині Стамбул). Палермо — головне місто і порт острова Сіцілії на Середземному морі.
49 «Руська правда» — збірник законів давньоруського права XI—XII ст., цінне джерело вивчення історії Київської Русі. Складена за князювання Ярослава Мудрого. Лягла в основу розвитку російського, українського, білоруського та литовського феодального права.
50 Скальди — норвезькі та ісландські поети й співаки IX—XIII ст. Створювали пісні про військових вождів і інших знатних осіб. Гаральд Суворий також відомий як скальд.
51 ... Усіх семи соборів пресвятих!—Йдеться про так на звані Вселенські собори — з’їзди вищого християнського духовенства, на яких вироблялися церковні догмати, церковне право, способи боротьби
з єресями тощо. Православна церква визнає сім Вселенських соборів, що відбулися до поділу церков у IX ст. (Католицизм зараховує до них і пізніші відособлені зібрання свого вищого духовенства.)
52 А р і й(?—336) — священик з м. Александрії (Єгипет), основоположник аріанства — течії в християнстві, що була засуджена Вселенськими соборами (325, 381) як єресь.
53 Святопол к.— Йдеться про Святополка Окаянного.
54 Ахав — ізраїльський цар, який у старозавітних книгах Біблії піддається гострому осуду за введення культу чужих богів (зокрема Ваала — бога Сонця, родючості, покровителя життя в релігіях стародавніх фінікійців, сірійців і палестинців).
55 Тьмутаракань (Тмутаракань, Тмуторокань)—давньоруське місто X—XII ст. на Таманському півострові, столиця Тмутараканського князівства. Існувало на території сучасної станиці Таманської Краснодарського краю. В кінці XI ст. було загарбано половцями, потім Візантією, в XIII ст. генуезцями, а згодом Золотою ордою.
56 Л е л ь — бог кохання у слов’янській міфології.
57 Муром — старовинне руське місто, нині районний центр у Владимирській обл. (РРФСР). Відоме з 862 р. У часи Давньої Русі відігравало значну роль. З кінця XI ст. було центром Муромо-Рязанського князівства, з середини XII ст. до початку XV ст.— центром Муромського князівства.
58 Володимир Ярославич (1020—1052) — син Ярослава Муд
рого, новгородський князь. Збудував у Новгороді Софійський собор (1045—1051). -
59 Ізраїль — ім’я, яке, за біблійною міфологією, бог дав Іакову — одному з патріархів єврейського народу.
60 Бор и сфен — старогрецька назва Дніпра.
61 ...«Усіх святих вінок» Семена Метафраста — великий грецький звід житій християнських святих, що вплинув і на формування житійної літератури в Стародавній Русі.
62 Біблія — збірка «священних книг», що складається з двох частин — Старого і Нового завітів. Іудейська релігія визнає лише Старий завіт, християнська— обидві частини. Створена у VIII ст. до н. е.— II ст. н. е. Включає міфи про походження світу й людини, про кінець світу, релігійні настанови, догмати, пророцтва, заповіді, молитви тощо. Водночас є літературною пам’яткою стародавньої писемності.