Я обережно озираюсь навколо. Блондин лежить на підлозі, долілиць. Не пристебнув паска, чи що? Ні, пристебнув, тільки пасок розірвався — надто сильний був удар.
Старий відкинувся в кріслі, з кутика його рота тече кров. Або йому кінець, або він просто прикусив язика. А от його супутниця жива-живісінька, хоча й непритомна: я бачу, як вона дихає, — надто тісна на ній сукенка.
Дебелий лисуватий тип і літня леді в костюмі від Гальяно теж наче не скидаються на небіжчиків. Що ж, схоже, місцева фауна закусить нами найближчим часом. Гадаю, в них станеться масове отруєння і вони виздихають до ноги — нас важко назвати екологічно чистим продуктом.
Стюардеса лежить біля входу в салон. От їй, бідоласі, вже ніхто не допоможе. Падаючи, вона, либонь, ударилася головою об хромований ріг буфета, чи як це тут називається. Її голова просто плаває в крові, а зелені очі порожні й мертві. Бідна дівчинка, вона так намагалась потішити нас! Яка жахлива несправедливість! Краще б ота істеричка померла, а ця мила красуня лишилася живою. Ні, не так. Краще б ми й далі летіли собі до пункту призначення, а не сиділи отут.
Я відчиняю двері до кабіни пілотів. Двоє здорових чолов'яг у білих сорочках і синіх костюмах, один старший, років сорока, другий — трохи молодший; ми всі бачили їх перед польотом, тож я впізнаю їх зі спини, мацаю їм пульс… Той, що старший, вже мертвий, а молодий іще дихає. Цікаво, чому вони померли? На жодному з них немає помітних ушкоджень. Я обмацую тіло ще живого. Кістки не зламані, легені не ушкоджені, але він непритомний і тони його серця нерівні. Що їм обом таке? І як давно вони в такому стані? Може, підняти старшого, того, що нахилився вперед? Утім, пропаща справа, він усе одно мертвий.
Я повертаюсь до салону. Треба оглянути решту. Блондин добряче приклався головою до підлоги, розквасив собі носа, та він живий. Якщо внутрішні органи цілі, то житиме — поки нас не надибають хижаки, двоногі чи чотириногі; та все одно, останні навіть кращі, бо не схильні катувати своїх жертв з естетичних міркувань.
Старий ворушиться, намагається відстебнути пасок. Руки його слухаються погано. Може, в нього поліартрит? Ні, не схоже. Він просто ще не прийшов до тями. Чого не скажеш про його дівку. Вона тоненько скімлить, і мені хочеться дати їй стусана. Я аж тепер розгляділа її: вона наполовину азіатка. А вже кого я не зношу, так це азіатів і арабів. Потолоч.
— Допоможіть мені, будь ласка! — голосок такий огидно-пронизливий.
Ні, мені тебе не шкода.
— Посидьте спокійно, доки я надам допомогу тим, кому вона потрібна.
— Ви лікар?
— Так.
— О, це добре!
— Заткни пельку, красуне.
Вона мені вже набридла. Бувають же такі нікчемні жіночки, прости Господи, наче одноклітинні. Усього вони бояться, самі кроку не здатні зробити і вважають, що весь світ їм щось винен тільки тому, що вони мають гарне личко і стрункі ніжки, які спритно розсувають для кожного, хто має рахунок із багатьма нулями. Ця краля саме з таких.
Я піднімаю з підлоги білявого красунчика. Він страшенно важкий, але очі його вже щось бачать і він навіть намагається встати самотужки.
— Дякую, я сам…
Я допомагаю йому вмоститися в кріслі. Схоже, він просто добряче забився, от і все. Ну, може, струс мозку невеликий, а так він цілий. Дивина! Тоді що ж трапилося з екіпажем?
— Послухайте, допоможіть Френкові! — голос високий і вимогливий — я її зараз просто приб'ю, вона мене дратує.
— Жатули рота, Керолайн!
Старий сказав це твердо, але, судячи з дикції, язика він таки прикусив.
— Будь дашка, мем, нам треба якомога швидше покинути літак! — він помітно стримує звичну, мабуть, владність голосу — і добре робить. — Ви вже були в кабіні екіпажу?
— Так. Пілот мертвий, штурман ось-ось помре. Схоже на отруєння.
— Що?!
— Ви чули мене.
— Прокляття!
Я йду до кабіни. Штурман іще подає ознаки життя, і в мене з'являється надія, що він виживе. Адже він не помер одразу! Я не токсиколог, я просто польовий хірург, але тепер це не важливо. Ми всі в одному човні — точніше, в одному скаліченому літаку.
— Ви можете говорити?
Його очі дивляться крізь мене. Здається, він мене навіть не чує. Єдине, що я можу сказати напевне, — це не ціанід. Може, вони обоє щось випили ще до відльоту. Тоді чому впав літак? Адже вони намагалися його посадити? Я точно знаю: спочатку заглух мотор.